Історія краю

Василівський район засновано в 1923 році. Адміністративним центром району стало село Василівка.

По характеру місцевості район ділиться на три частини: західна частина з рівнинним рельєфом місцевості, східна частина району відрізняється від західної великою балкою, яка бере початок у с. Бурчак Михайлівського району і впадає в плавні, по цій балці було розташоване село Василівка.

У 1775 році після ліквідації Запорізької Січі почався процес розподілу Запорізьких земель у власність поміщикам.

Одним з перших в черзі на нові землі, особливо ті, що знаходились на колишній татарській території нижче річки Конки, був Василь Степанович Попов – правитель канцелярії Г.А. Потьомкіна.

У 1770 році В.С. Попов отримав землі, які були розмежовані, видана межова книга і план. Всього Попов отримав 43 тисячі десятин землі. Запорізькі поселення, які тепер опинилися на землях Попова, перетворилися в слободи і поселення. Так, на ім’я власника з’являється слобода Василівка, поселення Янчекрак, Карачекрак, Скельки, Маячки, далі Еристівка та інші.

З 1791 року в слободі Василівка почалось активне будівництво.

У 1796 році після смерті Катерини II і приходом на престол імператора Павла I, В.С. Попов направився у 1799 році у своє імення.

З кінця XVIII століття Василівка починає розростатися.

У 1831 році, як центр управління всіма землями Попових, Василівка переведена в розряд містечок.

У 1874 році, з відкриттям Лозово-Севастопольської залізної дороги, яка пройшла через Василівку, і появленням станції „Попово», товарність і прибуток імення значно збільшилося.

Після Жовтневої революції 1917 року на Україні була проведена територіально-адміністративна реформа.

Відповідно постанови ВЦЦИК від 7 березня 1923 року у склад Запорізького округа, окрім інших районів, увійшов і Василівський район.