Історія краю
У березні 1923 року створено Кам’янський район Запорізької округи. У 1934 році Кам’янку віднесено до розряду селищ міського типу, названо його Кам’янкою – на – Дніпрі, а район Кам’янсько – Дніпровським.
У серпні 1944 року селище перейменоване на Кам’янку – Дніпровську, а район – Кам’янсько – Дніпровським.
Район знаходиться на північному заході Запорізької області на лівому березі Каховського водосховища за 125 км від міста Запоріжжя.
Площа Кам’янсько – Дніпровського району складає 1,24 тис.кв. км, 15% від території області.
Кам’янсько–Дніпровський район відрізняється від інших районів області своїми природними умовами, чудовими родючими землями. Різні типи ландшафтів мають місце на порівняно невеликій території.
Місцевість, де знаходиться район була заселена з найдавніших часів. Так, в околицях села Благовіщенка виявлено залишки стоянки доби палеоліту (понад 15 тисяч років тому). Кілька стоянок епохи ранньої бронзи, а також людей Білозірської культури. У кінці V, початку ІV сторіччя нашої ери в Кам’янці – Дніпровській виникло скіфське укріплене поселення, так зване Кам’янське городище – центр степової скіфії того часу.
Біля Кам’янського городища знаходяться багато курганних могильників, найвідоміші з яких: курган “Солоха”, а також комплекс могильників на Мамай – горі.
На березі Каховського водосховища м. Кам’янка – Дніпровська виявлено могильник черняхівської культури.
Весь час існування запорізьких січей, яких поряд з Кам’яним затоном (так звалась в ті часи ця місцевість) було п’ять Запорізьких січей: Томаківська, Базовлуська, Микитинська, Чортомлицька, Нова Січ. На протязі існування яких козаки тримали переправу “микитинську”.
Турки і татари, переправляючись через “микитинську переправу”, робили набіги на Україну. Через Кам’яний затон проходив і чумацький шлях.
Запорізькі козаки тримали під постійною увагою переправу через Кам’яний затон.
У 1701 році почала функціонувати фортеця, збудована Петром І біля Кам’яного затону. Є багато свідчень у документах тому, що Петро І багато часу приділяв справам у цій фортеці. Фортеця проіснувала до 1711 року. Звідси почалося заселення Таврії. Кам’янка – одне з перших сіл у цьому краї.
З дореволюційних часів населення району займалося і займається товарним вирощуванням ранніх овочів, виробництво яких деякі роки складало до 80% від обсягів всіх ранніх овочів України. На основі власної сировинної бази, є перспективи розвитку тваринницької галузі. Найбільша можливість призупинення спаду та відродження високопродуктивного вирощування поголів’я свиней.
Питому вагу у структурі економіки Кам’янсько–Дніпровського району займає аграрний сектор. Спеціалізація району – рослинництво і тваринництво. Головна галузь – харчова.
В 1963 році на основі колекції знаменитого журналіста Грязнова І.П. був утворений Кам’янсько-Дніпровський музей, який з 1980 року став історико-археологічним, а в 1986 році отримав звання державного. В музеї знаходиться понад 26 тисяч експонатів, основу яких складає археологічна колекція, знахідки на Кам’янському городищі та Мамай-горі.
