Історія краю
І С Т О Р І Я К Р А Ю
Район утворений в 1923 році. В 1962-1966 роках його територія входила до складу Вільнянського, Гуляйпільського та Оріхівського районів.
Праісторія району своїми коріннями сягає ще в ХVІІІ століття. Першими поселенцями були державні селяни з села Кочережки Павлоградського повіту Катеринославської губернії. Поселення стали іменувати теж Кочережки, а частіше – Нові Кочережки. Така назва існувала до 1813 року.
В грудні того року на день Святого Миколая освячували новозбудовану церкву, і село перейменували на Новомиколаївку. Територіально вона належала до Покровської волості Олександрівського повіту Катеринославської губернії.
Як свідчать матеріали 1939 року, у 98 населених пунктах Новомиколаївського району на той час мешкало 38 тис. чоловік. Утворювалися села в різні часи. Деякі, наприклад, в останній чверті ХVІІІ ст. (Новомиколаївка, Терсянка), інші – в І половині ХІХ ст., Тернувате (до 1946 р. – Гайчур) – наприкінці ХІХ ст. в період спорудження залізничної лінії Катеринослав – Чаплине – Бердянськ. У передвоєнні роки зростав добробут населення. Щороку зводились нові господарські споруди, багато житлових будинків. Спокійне, мирне існування тисяч людей обірвала війна, розв’язана гітлерівською Німеччиною.
4 жовтня 1941 року загарбники вдерлися в райцентр та інші населені пункти району. За два роки окупації вороги замордували й знищили 317 мешканців району, 55 полонених радянських воїнів, розстріляли комуністів. У концтабори та на каторжні роботи до Німеччини вивезли 3720 чоловік. Завдано матеріальної шкоди району на суму 311,3 мільйона карбованців. Підпільна організація “Гроза фашизму” проводила велику роботу в тилу ворога, спрямовану на дезорганізацію тилу шляхом саботажу, диверсій, терористичних актів, розвідки.
Довгоочікуване визволення району пройшло в другій половині вересня 1943 року. На фронтах Великої Вітчизняної війни мужньо билися проти фашистів 5300 мешканців району. Загинуло 3243 воїна, чиї імена викарбувані на стелах меморіалів. Троє земляків – А.Г.Кайда з с. Вікторівка, І.А.Манойло з с. Різдвянка та М.А.Плакса з с. Мирополя – удостоєні високого звання Героя Радянського Союзу, а В.Г.Гриценко з Новоіванківки став повним кавалером орденів Слави.
Післявоєнні роки – це роки відбудови. До кінця 1950 року було відбудовано всі адміністративно-господарські та культурно-освітні заклади, довоєнний рівень економіки був повністю відновлений. З 1963 до 1967 року Новомиколаївський район був розформований, а його територія входила до Вільнянського, Гуляйпільського та Оріхівського районів.
У 1967 році відновлено Новомиколаївський район. Центр району – селище Новомиколаївка, розташоване на правому березі річки Верхня Терса. Найбільшого ефективного економічного та соціального розвитку в кожному господарстві і районі в цілому було досягнуто за період з кінця 50-х до початку 90-х років минулого століття.
У 2000 році в Новомиколаївку прийшов природний газ. Газовід з Вільнянська збудовано за рахунок кооперування коштів та державних капітальних вкладень. Робота з проведення газоводів до населених пунктів району триває і нині. На сьогодні частково газифіковано території Ново миколаївської селищної ради, Терсянкої та Сторчівської сільських рад.
Район утворений в 1923 році. В 1962-1966 роках його територія входила до складу Вільнянського, Гуляйпільського та Оріхівського районів.
Праісторія району своїми коріннями сягає ще в ХVІІІ століття. Першими поселенцями були державні селяни з села Кочережки Павлоградського повіту Катеринославської губернії. Поселення стали іменувати теж Кочережки, а частіше – Нові Кочережки. Така назва існувала до 1813 року.
В грудні того року на день Святого Миколая освячували новозбудовану церкву, і село перейменували на Новомиколаївку. Територіально вона належала до Покровської волості Олександрівського повіту Катеринославської губернії.
Як свідчать матеріали 1939 року, у 98 населених пунктах Новомиколаївського району на той час мешкало 38 тис. чоловік. Утворювалися села в різні часи. Деякі, наприклад, в останній чверті ХVІІІ ст. (Новомиколаївка, Терсянка), інші – в І половині ХІХ ст., Тернувате (до 1946 р. – Гайчур) – наприкінці ХІХ ст. в період спорудження залізничної лінії Катеринослав – Чаплине – Бердянськ. У передвоєнні роки зростав добробут населення. Щороку зводились нові господарські споруди, багато житлових будинків. Спокійне, мирне існування тисяч людей обірвала війна, розв’язана гітлерівською Німеччиною.
4 жовтня 1941 року загарбники вдерлися в райцентр та інші населені пункти району. За два роки окупації вороги замордували й знищили 317 мешканців району, 55 полонених радянських воїнів, розстріляли комуністів. У концтабори та на каторжні роботи до Німеччини вивезли 3720 чоловік. Завдано матеріальної шкоди району на суму 311,3 мільйона карбованців. Підпільна організація “Гроза фашизму” проводила велику роботу в тилу ворога, спрямовану на дезорганізацію тилу шляхом саботажу, диверсій, терористичних актів, розвідки.
Довгоочікуване визволення району пройшло в другій половині вересня 1943 року. На фронтах Великої Вітчизняної війни мужньо билися проти фашистів 5300 мешканців району. Загинуло 3243 воїна, чиї імена викарбувані на стелах меморіалів. Троє земляків – А.Г.Кайда з с. Вікторівка, І.А.Манойло з с. Різдвянка та М.А.Плакса з с. Мирополя – удостоєні високого звання Героя Радянського Союзу, а В.Г.Гриценко з Новоіванківки став повним кавалером орденів Слави.
Післявоєнні роки – це роки відбудови. До кінця 1950 року було відбудовано всі адміністративно-господарські та культурно-освітні заклади, довоєнний рівень економіки був повністю відновлений. З 1963 до 1967 року Новомиколаївський район був розформований, а його територія входила до Вільнянського, Гуляйпільського та Оріхівського районів.
У 1967 році відновлено Новомиколаївський район. Центр району – селище Новомиколаївка, розташоване на правому березі річки Верхня Терса. Найбільшого ефективного економічного та соціального розвитку в кожному господарстві і районі в цілому було досягнуто за період з кінця 50-х до початку 90-х років минулого століття.
У 2000 році в Новомиколаївку прийшов природний газ. Газовід з Вільнянська збудовано за рахунок кооперування коштів та державних капітальних вкладень. Робота з проведення газоводів до населених пунктів району триває і нині. На сьогодні частково газифіковано території Ново миколаївської селищної ради, Терсянкої та Сторчівської сільських рад.
