Запитання-відповіді

Щодо зарахування до 20-річного стажу державної служби, що дає право на призначення пенсії державного службовця незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку

На адресу Управління державної служби Головного управління державної служби України в Запорізькій області надходить значна кількість звернень щодо зарахування до 20-річного стажу державної служби, що дає право на призначення пенсії державного службовця незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку, періодів роботи в органах державної податкової служби на посадах, за якими присвоюються спеціальні звання. У зв'язку з цим надаємо наступні роз'яснення.

Частиною другою статті 9 Закону України „Про державну службу" встановлено, що регулювання правового становища державних службовців, які працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.

Статтею 37 вказаного Закону, зокрема, встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.

Віднесення посад державних службовців до відповідних категорій посад державних службовців здійснюється відповідно до статті 25 зазначеного Закону. Посади працівників органів державної податкової служби цією статтею не передбачені.

Згідно із частиною другою статті 25 вказаного Закону віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.09.97 № 503-р "Про віднесення посад працівників місцевих державних податкових адміністрацій до відповідних категорій посад державних службовців" віднесено до відповідних категорій посад державних службовців тільки ті посади працівників державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і державних податкових інспекцій у районах, містах, районах у містах, які не мають спеціальних звань.

Посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання згідно із статтею 15 Закону України „Про державну податкову службу в Україні".

Таким чином, посадові особи органів державної податкової служби, які мають спеціальні" звання, Законом України „Про державну службу", Кабінетом Міністрів України не віднесені до відповідних категорій посад державних службовців.

Враховуючи зазначене, періоди роботи у державній податковій службі на посадах, за якими присвоюються спеціальні звання, до 20-річного стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії державного службовця незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку, не зараховуються. Тобто, якщо особа працювала у державній податковій службі на посаді, за якою присвоюється спеціальне звання, та виходить на пенсію не з посади державного службовця, вказаний період роботи до стажу державної служби їй не зараховується.

Водночас, стаж державної служби цим посадовим особам для призначення пенсії державного службовця обчислюється відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.94 № 283.

При цьому застосовується пункт 2 вказаного Порядку, відповідно до якого, до стажу державної служби, зокрема, зараховується робота на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів державної податкової служби.

Таким чином, період роботи у державній податковій службі посадових осіб на посадах, за якими присвоюються спеціальні звання, зараховується до 10-річного і більше стажу державної служби, який дає право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України „Про державну службу", у разі, якщо особа на час досягнення пенсійного віку працювала на посаді державного службовця.

Пенсійне забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції, згідно із статтею 27 Закону України „Про державну податкову службу в Україні", здійснюється в порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ.

Щодо розповсюдження на колишнього сільського голову гарантій, передбачених частиною другою статті 33 Закону України „Про статус депутатів місцевої ради"

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" на сільських, селищних, міських голів поширюються повноваження та гарантії депутатів рад, передбачені законом про статус депутатів рад, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із пунктом 2 статті 33 Закону України „Про статус депутатів місцевої ради" депутату, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації.

У разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету.

Виплата середньої заробітної плати сільському голові, повноваження якого закінчилися, може здійснюватись лише за рішенням ради, за умови, якщо до обрання на виборну посаду у відповідну раду він перебував у трудових відносинах з будь-яким підприємством, установою чи організацією. У разі недотримання цієї умови або при наявності статусу безробітного, до обрання сільським головою, середня заробітна плата йому не виплачується.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про зайнятість населення" безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Згідно із частиною другою статті 11 вказаного Закону особи, визнані у встановленому порядку безробітними, мають право на одержання допомоги по безробіттю.

З урахуванням викладеного, колишній депутат місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, звільнений у зв'язку із закінченням строку повноважень, має право в залежності від зазначених вище обставин самостійно обирати одну із зазначених державних гарантій на період свого працевлаштування, передбачених статтею 33 Закону України "Про статус депутатів місцевої ради" або статтями 2 і 11 Закону України "Про зайнятість населення".

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. N 58 до трудової книжки вносяться відомості про працівника (прізвище, ім'я та по батькові, дата народження), відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення, відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України, відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.

Враховуючи викладене, зазначеною Інструкцією не передбачено внесення запису у трудову книжку колишнього депутата місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, про здіснення йому виплати середньої заробітної плати протягом шести місяців згідно зі статтею 33 Закону України „Про статус депутатів місцевих рад".

Щодо виконання роботи на умовах сумісництва керівником структурного підрозділу райдержадміністрації повідомляємо наступне

Статтею 2 Закону України «Про боротьбу з корупцією» встановлено, що за корупційні діяння та інші правопорушення, пов'язані з корупцією, на підставі цього Закону, несуть відповідальність особи, уповноважені на виконання функцій держави, а саме: державні службовці, народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати сільських, селищних, міських, районних, обласних рад, а також посадові особи місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.5 зазначеного Закону, державний службовець або інша особа, уповноважена на виконання функцій держави, не має права виконувати роботу на умовах сумісництва, крім наукової, викладацької, творчої діяльності, а також медичної практики.

Разом з тим, згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 1998 року № 13, при з'ясуванні питання, чи є виконувана робота сумісництвом, потрібно керуватися постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 року № 245 та Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженим наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року № 43.

Додатком до Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року № 43, визначено перелік робіт які не є сумісництвом.

Тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу.

Крім того, п.25 Загальних правил поведінки державного службовця, затверджених наказом Головного управління державної служби України від 23 жовтня 2000 року № 58 встановлено, що державний службовець зобов'язаний утримуватися від виконання іншої дозволеної законом роботи, якщо вона заважає йому належним чином виконувати свої повноваження або якій він повинен приділяти увагу протягом свого робочого часу.

Про надання роз'яснення щодо виплати грошової допомоги державному службовцю у разі виходу на пенсію

Відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу», державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів. При цьому йдеться не про стаж, обчислений відповідно до чинного законодавства для виплати надбавки за вислугу років, а про періоди роботи саме на тих посадах, які віднесено до категорій посад державних службовців, а під виходом на пенсію слід розуміти фактичний вихід на пенсію, тобто звільнення державного службовця з займаної посади.

Якщо державний службовець у разі виходу на пенсію вибирає пенсію, що призначається за іншими законами України, зазначена грошова допомога не виплачується.

Щодо правомірності трудових відносин при виконанні обов'язків тимчасово відсутнього працівника

Частиною 2 ст.11 Закону України «Про державну службу» встановлено, що конкретні обов'язки та права державних службовців визначаються на основі типових кваліфікаційних характеристик і відображаються у посадових інструкціях, що затверджуються керівниками відповідних державних органів у межах закону та їх компетенції.

Згідно із Довідником типових професійних характеристик посад державних службовців, затвердженим наказом Головного управління державної служби України від 1 вересня 1999 року № 65, до завдань, обов'язків та повноважень керівників державних органів входить розподіл обов'язків між працівниками та затвердження посадових інструкцій.

Відповідно Додатку 1 вищезазначеного Довідника, у посадових інструкціях рекомендується мати пункт про те, кого відповідальний службовець заміщує на час відсутності у зв'язку з відпусткою, хворобою та іншими причинами, а також, хто заміщує його.

Статтею 10 Закону України «Про державну службу» встановлені основні обов'язки державних службовців, серед яких, зокрема, безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків.

Таким чином, у випадку виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника, у разі якщо їх виконання передбачене посадовою інструкцією, таке виконання відноситься безпосередньо до посадових обов'язків, а відповідно – підстави встановлення доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника відсутні.