І С Т О Р І Я       К Р А Ю

Територія сучасного Бердянського району була заселена ще у найдавніші часи. Ще на зорі Кайнозойської ери край являв собою субтропічну савану, в якій мешкали південні слони, антилопи, шаблезубі тигри, древні коні, а пізніше - в ранньочетвертинному періоді - періоді льодовиків - тут мешкали сибірський носоріг, первісний зубр, мамонт. В гравелистих пісках антропогену було знайдено велику кількість кісток дрібних гризунів, хижаків і птахів.

В епоху неоліту на території району формуються такі форми господарювання, як скотарство і примітивне землеробство. Важливу роль у цей час відіграють полювання, риболовство.

У IV столітті до н.е. територія району була заселена скотарськими племенами азово-дніпровської культури.

В V столітті до н.е. античні купці заснували на березі Азовського моря в урочищі Петрової балки своє торжище - Кремни, про яке часто згадував у своїх працях античний історик Геродот.

В Кремнах відбувалася жвава торгівля греків з тодішніми аборигенами Приазов'я - скіфами. Греки привозили сюди золоті ювелірні вироби, амфори з вином, одяг, а вивозили рибу, тваринну шкіру та мед.

Кочували на території району сармати, алани, готи, гуни, болгари, мадяри, печеніги і половці. Вони залишили багаточисленні пам'ятки - кургани, стойбища, надгробові пам'ятки - “кам'яні баби”.

У XV столітті територією краю заволоділи турки і кримські татари. Скорботні невольничі шляхи простягалися понад берегами Азовського моря, захопивши і територію Бердянського району. Тут часто відбувалися жаркі битви козаків з бандами бусурман. Наприкінці XVIII століття володарюванню турок і татар в Приазов'ї було нанесено поразку.

Саме в цей період на території теперішніх сіл Новопетрівка і Старопетрівка 1770 році була збудована Петровська фортеця Дніпровської укріплювальної лінії.

Завдяки перемогам російської армії та флоту, Росія повернула загарбані 300 років назад землі краю. Багатий край, який прийшов в занепад, став відроджуватися до життя.

У ХІХ столітті з виникненням м.Бердянська (1827 р.) на території, де нині існує район, жваво розвивається сільське господарство, селяни ведуть торгівлю з городянами зерном та м'ясом.

У Бердянському районі нараховується 43 пам'ятки історії та 234 пам'ятки археології. До пам'яток археології належать кургани, курганні могильники, залишки Петрівської (Новопетрівська сільська рада) та Захар'ївської (Карла Марксівська сільська рада) фортець.

Кургани на території, де нині розташований район, з'явилися в IV ст. до н.е. і діяли до кінця XIV ст. н.е. Насип кургану - поховальна пам'ятка померлим, в ньому знаходяться могили, одне або кілька поховань (с.Миколаївка, с.Новотроїцьке, с.Луначарське, с.Новопетрівка та ін.).

Є на території району і курганні могильники - розташовані групою кургани, родові або племінні кладовища (с.Миколаївка, с.Софіївка, сБерестове, с.Дмитрівка).

На території Бердянського району зустрічаються “стоячі” та “стелоподібні” фігури кам'яних баб. Спочатку стояли вони серед степів на курганах, потім на селянських межах. Виникнення їх пов'язується з половцями (ХІІ-ХІІІ ст.).