І С Т О Р І Я    К Р А Ю 

Село Веселе засноване в 1815 році на схилах балки Малий Менчикур, в центрі якої розташовувалось невелике мальовниче озеро. Тут зупинялись на відпочинок чумаки, що їхали в Крим по сіль. За легендою вони назвали це місце “веселим”. Звідси одержало свою назву і поселення. Першими жителями Веселого були 30 сімей державних селян із Бєлгородського повіту Курської губернії, що в 1812 році осіли на землях поміщика Рахманова на правах орендарів-десятинників. Через три роки переселенці володіли ділянкою державної землі на правому березі озера. До них в 1819, а потім в 1823-24 роках додались десятки нових сімей з Полтавщини. Збільшувалось населення Веселого і за рахунок селян, що тікали із центральних губерній Росії від кріпацтва.

В 1858 році в Веселому налічувалось більше 400 дворів з населенням близько 3 тис. чоловік. В користуванні Веселівської земельної общини знаходилось 16013 десятин землі, в тому числі 700 присадибних і 2500 толоки. За даними 10-ї ревізії 1858 року на душу населення припадало по 11 десятин землі.

Відповідно закону 1866 року “Про поземельне устаткування державних селян”, веселівці зберігали за собою землю, якою користувались, за що повинні були сплачувати щорічно державну оброчну данину, а з 1886 року вносить протягом 44 років викупні внески, які на 45 відсотків перевищували данину.

Не дивлячись на те, що Веселе було достатньо велике волосне село Мелітопольського повіту, в середині ХІХ сторіччя воно мало неприглядний вид: розкидані по горбам хати та землянки, покриті соломою. В селі часто спалахували епідемічні захворювання, однак населення медичної допомоги не одержувало.

Першу школу в Веселому відкрили лише в 1851 році. В ній навчалось 145 хлопчиків та 30 дівчаток.

Період після земельної реформи в Веселому, як і скрізь на півдні Росії, характеризувався інтенсивним розвитком капіталістичних відносин, загостренням класового розмежування селян. Протягом 25 років після земельної реформи населення Веселого збільшилось майже вдвічі.

В 1884 році в селі Веселому налічувалось 810 дворів, де проживало 5182 чоловіки, а в 1906 році – 8400 чоловік.

Протягом ХІХ століття склалася територія сучасного району. В 1875 році створено кредитно-ощадне товариство з основним капіталом 36071 карбованців, що дало змогу збудувати 2 цегляних заводи, 2 парові машини, більше 10 вітряних млинів, ряд господарських приміщень.

Після першої світової війни, Великої Жовтневої соціалістичної революції та громадянської війни у Веселому і районі відбулися нові соціально-економічні зміни. У другій світовій війні більше 5000 чоловік воювали на всіх фронтах Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років, 3730 чоловік загинуло на фронтах. Зруйноване війною народне господарство було відбудоване упродовж декількох післявоєнних років. Цим було закладено надійний фундамент для подальшого соціально-економічного розвитку району.