І С Т О Р І Я     К Р А Ю

Куйбишеве (до 1926 року – Царекостянтинівка) – селище міського типу, центр селищної ради. Розташоване у верхів'ї річки Кам'янки за 132 км на схід від м. Запоріжжя та за 5 км на північ від залізничної станції Царекостянтинівка. Селищній раді підпорядковувались села Грузьке, Дубове (колишнє Шевченко), Трудове, Червоне Озеро, Широке.

У березні 1923 року створено Царекостянтинівський район Бердянського округу Катеринославської губернії.

У квітні 1935 року на вшанування пам'яті діяча Радянської держави та комуністичної партії В.В.Куйбишева село названо Куйбишевим.

Відповідно перейменовано район. Із 10 січня 1939 року – район у складі Запорізької області. 26 березня 1939 року до нашого району приєднали Люксембурзький.

За передвоєнні роки поліпшився загальний вигляд села. Були загрейдеровані й озеленені центральні вулиці, споруджено десятки нових та кілька громадських будинків. Радіофікована і електрифікована центральна частина села. Діяли районний універмаг, 7 промтоварних, продовольчих та господарчих магазинів. Працювали їдальня, швейна, шевська і годинникова майстерні.

В той час функціонували лікарня на 30 ліжок, амбулаторія з кількома профілактичними та рентгенівським кабінетами, жіноча й дитяча консультації, пологовий будинок, аптека, фельдшерсько-акушерський пункт.

З 1935 року працювали середня денна та вечірня школи робітничої і сільської молоді, а також семирічна і три початкові школи. Наприкінці 1936 року в селі відкрито районний Будинок культури, піонерський клуб, а через три роки споруджено й відкрито палац піонерів, відчинив двері новозбудований кінотеатр на 500 місць.

До послуг куйбишевців були районні бібліотеки для дорослих, дітей і юнацтва, колгоспні та шкільні з книжковим фондом понад 10,5 тис. томів.

На початку Великої Вітчизняної війни, 22 червня 1941 року, в селі відбувся багатолюдний мітинг. Куйбишевці поклялися віддати всі сили для розгрому ворога. Сотні чоловіків стали до лав Червоної Армії. 6 жовтня 1941 року наш край окупували фашистські війська.

Активну боротьбу з ними вели місцеві жителі: Батечко М.П. – нагороджена медаллю “За бойові заслуги”, група героїв – підпільників: Батечко І.К. і Батечко К.І., Верещак Ф.Є., Зубко О.Є., Кадькало В.Є., Костенко Я.А., Муха П.Ф., Самойленко Д.І., Марченко А.А., Марченко Т.І. – посмертно нагороджені медалями “ За відвагу ”.

14 вересня 1943 року військами Червоної Армії було визволено Куйбишевський район від німецько – фашистських загарбників. Ця перемога коштувала життя багатьом куйбишанам, 448 односельчан загинуло в боях за Вітчизну. В пам'ять, як символ всенародної вдячності і в пам'ять про тих, хто віддав життя за Батьківщину в центрі села споруджено Меморіал Слави, де увіковічені 10 героїв Великої Вітчизняної війни: Снитко І.М., Голуб І.П., Підтикан І.Д., Задорожний Я.С., Рева І.М., Баранов В.А., Гришко К.О., Дем'яненко І.М., Коновалов В.К., Карацупа М.Ф. та два Кавалери Орденів Слави 3-х ст. Міщенко Г.А., Демченко С.М.

У перші ж дні після визволення було відновлено роботу колгоспів, МТС, шкіл, магазинів, лікарень тощо. МТС, яка наприкінці 1948 року мала вже 130 тракторів, не тільки зорала запущені, зарослі бур'янами в роки окупації землі, але й розширила посівні площі.

В 1950 році відбулося укрупнення колгоспів, у райцентрі утворилося дві сільгоспартілі – ім. Леніна та ім. Калініна. Протягом наступних років у півтора – два рази зросла врожайність зернових і технічних культур. 1958 року вона була найвищою за післявоєнні роки і становила 22 ц/га, зокрема озимої пшениці – 27 ц/га. Загальні прибутки артілей за ці роки збільшилися у 8 разів. За успіхи у сільськогосподарському виробництві в 1958 році 3-х чоловік нагородили орденом "Знак Пошани".

У грудні 1962 року Розівський район приєднали до Куйбишевського.

З 1957 року Куйбишеве стало селищем міського типу. За післявоєнні роки тут споруджено тисячу добротних кам'яних індивідуальних будинків, 15 багатоповерхових комунальних на 134 квартири. Введені до ладу готель та будинок піонерів, новий районний Будинок культури, двоповерхове приміщення райкому партії та ін. У районному центрі з'явилося кілька нових вулиць. В селищі прокладено 15 км водопроводу і 22 км тротуарів. Всі вулиці електрифіковано й радіофіковано, обсаджено декоративними деревами та кущами. В центрі селища, в оточенні зеленої зони, створено штучне озеро з пляжем.

В районному центрі виросло лікарняне містечко з 6 корпусами на 215 ліжок. Загальну шану серед людей здобув лікар – хірург Євтушенко П.М., якому присвоєно за бездоганну багаторічну працю звання заслуженого лікаря УРСР.

Набула подальшого розвитку народна освіта району. В селищі діяли середня і три початкові школи, в яких 69 вчителів навчали й виховували 1,2 тис. учнів. Працювали також середня вечірня школа робітничої молоді, заочна середня та початкова школи, в 1965 році відкрита музична школа.

На сьогодні основною сферою виробничої діяльності для Куйбишевського району є сільське господарство. Виробництвом сільськогосподарської продукції в районі займаються 22 сільськогосподарські підприємства та 103 фермерських господарства. Серед сільськогосподарських підприємств 17 товариств з обмеженою відповідальністю, 3 сільськогосподарські виробничі кооперативи, ВАТ “Куйбишевська птахофабрика” та 5 приватні підприємства. Промисловість району представлена трьома промисловими підприємствами: Трудівський щебеневий завод, ТОВ “Куйбишевський гранкар'єр”, ВАТ “Куйбишевський маслозавод”.

Система освіти району представлена 21 школою. Мережа дитячих дошкільних закладів налічує 10 закладів, із них в міській місцевості – 3, в сільській – 7.

В районі функціонує 4 позашкільні заклади: центр творчості дітей та юнацтва, музична та художня школи, дитячо-юнацька спортивна школа.

Населення району обслуговують 25 медичні заклади, в тому числі: центральна районна лікарня, 5 лікарських амбулаторій, з них 1-амбулаторія сімейного лікаря, 19 фельдшерсько-акушерських та фельдшерських пунктів.

Культурно-освітню роботу ведуть 20 клубних закладів, 24 бібліотеки, музична та художня школи, краєзнавчий музей, центр творчості дітей та юнацтва.