І С Т О Р І Я К Р А Ю
Гуляйпільський район Запорізької області створений 7 березня 1923 року згідно з постановою Всеукраїнського Центрального Виконавчого комітету. Адміністративним центром району стало село Гуляй-Поле - одне із найдавніших в області.
Територія майбутнього району входила до Кальміуської паланки Війська Запорізького Низового. До 70-х років XVІІІ століття ці землі були не заселені через близькість до турецького кордону. Після спорудження Ново-Дніпровської укріпленої лінії фортець (від гирла р. Берди до гирла р. Мокрої Московки із центром у фортеці Олександрівській (сучасне місто Запоріжжя) у балці Калмичці, на річці Гайчур виникають стихійні поселення. Тут оселяються колишні запорожці, відставні солдати, біглі селяни та гайдамаки.
У 1783 році після приєднання Криму до Російської імперії розпочинається планомірне державне та поміщицьке заселення території південних степів.
У 1785 році правління Катеринославського намісництва зобов'язало Новомосковський земський суд заснувати і облаштувати біля Гайчура при балці Калмичкі державну військову слободу Гуляй-Поле. Назву дали переселенці з села Гуляй-Поля (сучасний Златопіль - районний центр Кіровоградської області), селян якої князь Г. Потьомкін продав у казну для заселення у Новоросію. Вони й дали назву новому населеному пункту “Гуляйполе” в пам'ять про рідне село. Поселення носило військовий характер, заселення проводилось сотнями. Сотні поступово перетворювалися в адміністративні одиниці. Так заселялись Подолянська, Піщанська, Гурянська, Вербівська, Бочанська, Херсонська та пізніше Польська сотні. У 1794 році поселення мало 150 дворів.
У 1797 році побудовано дерев'яну православну церкву “Воздвиження Чесного і Животворящого Христа Господнього”, а Гуляй-Поле стає волосним центром Олександрівського повіту Катеринославської губернії.
На початку ХІХ століття заселяється територія, що склала в майбутньому територію сучасного Гуляйпільського району. У 1800 році засновується село Туркенівка (суч. Малинівка), у 1802 - село Успенівка, а у 1806 році село Санжарівка (суч. Полтавка). Утворюються Туркенівська та Успенівські волості.
Жителі краю активно займалися землеробством та тваринництвом. Розвивалася торгівля. У 1859 році у Гуляй-Полі відбувся перший ярмарок. Діяло більше півсотні торгівельних підприємств із загальним оборотом 1 млн. рублів. Поряд із ними існувала велика кількість торгівельних лавок. Торгівля сприяла припливу населення. Якщо у 1810 році тут проживало 1852 чол. то у 1859 – 2521 чол.
Із середини ХІХ на початок ХХ століття село Гуляй-Поле перетворюється у торгово-промислове містечко. У 1913 році тут проживає 16 тис. 150 осіб.
У Гуляй-Полі працювали 2 заводи сільськогосподарських машин, чотири винокурні та один пивоварений завод. Два парові млини були у Гуляй-Полі і один у Темирівці. Крім них навколо була велика кількість селянських “вітряків”. Крім цього у Гуляй-Полі працювало два цегельно-черепичних заводи та дванадцять по селах і хуторах.
Поряд з промисловими підприємствами у селі існувало півтора десятка невеликих, напівкустарних виробництв - екіпажна майстерня, декілька гончарень, а також олійниці, кузні, столярні та інші майстерні.
Із 1884 року і аж до Першої світової війни через кожні три роки у Гуляй-Полі проводилися земські виставки-аукціони сільськогосподарської та промислової продукції.
Після Першої світової та Громадянської воєн у Гуляй-Полі відбуваються нові соціально-економічні перетворення, викликані зміною державної влади та політичного режиму.
У 1938 році Гуляйполе отримує статус міста районного підпорядкування.