18 травня – День памʼяті жертв геноциду кримськотатарського народу. Саме цього дня у 1944 році радянський тоталітарний режим розпочав примусове вигнання всього народу з його рідної землі – Криму.
Десятки тисяч кримців, переважно жінки, діти та літні люди, були силоміць вивезені у товарних вагонах до Середньої Азії та Сибіру. Тисячі загинули ще в дорозі. А тим, хто вижив, довелося десятиліттями боротися за право повернутися додому. Це був цілеспрямований акт геноциду – знищення народу як спільноти, його культури, мови, традицій.
Сьогодні, вже в XXI столітті, росія знову повторює ці злочини на окупованому півострові: переслідує, кидає до в’язниць, змушує мовчати та залишати рідні домівки тих, хто не зламався і не скорився.
Пам’ять про 18 травня – це не лише про минуле. Це про наш обов’язок сьогодні – боротися за свободу і право кримських татар жити на своїй землі, у вільному Криму, у вільній Україні.
