Передмова

«Запоріжці у боротьбі проти нацизму»

Війська фашистської Німеччини почали захоплювати населені пункти Запорізької області 17 серпня 1941 року і 28 жовтня 1941 року було окуповано всю територію області.

Того часу територія нашої області складалася з 28 районів, 6 із яких – Генічеський, Великолепетиський, Іванівський, Нижньосірогозький, Новотроїцький та Сиваський – увійшли до Херсонської області, утвореної 30   березня 1944 р. Фашистські окупанти запровадили свій адміністративно-територіальний поділ України. Запорізька область увійшла до складу рейхскомісаріату “Україна”, який був поділений на 6 генеральних округів. Південна частина області була включена до генерального округу “Таврія” з центром у м. Мелітопол ь , а решта території (у тому числі м. Запоріжжя) – до генерального округу “Дніпропетровськ” з центром у Дніпропетровську.

За більш як два роки свого панування на запорізькій землі фашисти знищили 66 745 мирних громадян і 10 916 радянських військовополонених, вивезли на примусову працю до Німеччини 157 416 осіб, переважно молодих людей. Було вщент зруйновано більшість промислових підприємств, культурно-освітніх установ, житлових будинків та інших об'єктів.

Важливим чинником у протистоянні німецько-фашистській навалі було розгортання підпільно-партизанського руху на окупованій території.

У відповідь на безпрецедентний кривавий терор, розв'язаний фашистськими окупантами, на всій території області почали виникати підпільні антифашистські формування. Діяльність підпільників зводилас я до проведення антифашистської агітації, саботування розпоряджень німецької окупаційної влади, здійснення диверсій на комунікаціях та підприємствах, звільнення військовополонених з німецьких таборів, перешкоджання примусовому вивезенню молоді на роботу до Німеччини, збирання та зберігання зброї, знищення окремих окупантів та тих, хто співпрацював з ними.

Багато мирних громадян, не сприйнявши так званого “нового порядку”, влаштованого на їхній рідній землі фашистами, на власний розсуд чинили опір загарбникам. Вони не виходили на роботу; не виконували розпоряджень і наказів окупаційної влади; допомагали радянським військовополоненим звільнятися з німецьких таборів і переховували втікачів з таборів військовополонених; надавали допомогу молоді, яку намагалися вивезти на примусові роботи до Німеччини; прослуховували та розповсюджували зведення Радінформбюро як в усній, так і в письмовій формі; збирали, роздавали та розклеювали антифашистські листівки, що скидалися з радянських літаків чи написані власноруч. З начна частина мешканців надавала різноманітну допомогу членам підпільних організацій.

За офіційними даними партійних і радянських органів були визнані учасниками руху Опору близько тисяча осіб, які входили (умовно) до складу 36 партизанських загонів, підпільних, розвідувально-диверсійних і патріотичних груп.

Визволення Запорізької області радянськими військами розпочалося 11 вересня 1943 року і тривало до 8   лютого 1944 року.

У 2005 році з друку вийшло н ауково-довідкове видання “Запорізький архів. Народна війна. 1941–1944 . Антифашистський рух Опору на території Запорізької області”, підготовлене на базі документів Державного архіву Запорізької області спеціалістами архіву .

Управління у справах преси та інформації