Шановні співвітчизники!
Історичний Акт злуки, проголошений 22 січня 1919 року, був символічним документом. Він окреслив географічні та ментальні контури єдиної України. З плином десятиліть ідея, закладена в Акті, поступово втілювалася в життя.
Але минулого року соборність всіх наших земель перетворилася на справжню національну ідею. Вона оволоділа, нарешті, умами практично всіх без винятку громадян України та зробилася найголовнішою цінністю в усіх її областях.
Перефразовуючи слова, сказані в дев’ятнадцятому році одним з політичних діячів того часу Левом Бачинським: ми стали народом не лише з «однією кров’ю» та «одним серцем», але й з однією думкою. Ще Михайло Грушевський, говорячи про відмінності, «витворені на нашім національнім тілі чужими впливами та зовнішніми обставинами», закликав не «роздмухувати різниці, а розвивати почуття єдності, солідарності, близькості». Ми так і робимо.
Протягом останнього року десятки тисяч воїнів, сотні тисяч волонтерів, мільйони й мільйони громадян піднялися на захист єдності й територіальної цілісності України. Ще ніколи День Соборності не був таким великим, вистражданим і заслуженим святом, як сьогодні.
Наш ворог грубо прорахувався. Хотів нас знищити, а зробив сильними як ніколи. Українська політична нація остаточно ствердилася на всіх теренах — західних, східних, північних, південних та центральних. Вона об’єднала представників різних етносів та носіїв різних мов. А наші російськомовні співвітчизники продемонстрували, що Україну російською мовою вони люблять не менше, ніж україномовні українською.
Нині майже 100% громадян — за єдину країну. І вражаюча більшість українців бачить її саме унітарною, а не федеративною.
Для мене як для Президента єдність країни та нації є такою ж цінністю, як для всіх моїх співвітчизників. Маю свої погляди на питання історії, мови та церкви. Та, незважаючи на те, що подібні ідеї сьогодні поділяються вже переконливою більшістю співгромадян, я повинен враховувати і почуття меншості. Саме тому ми проводимо дуже виважену гуманітарну політику.
Звісно, є принципові речі, які не можуть бути предметом для жодного компромісу. По-перше, Україна не буде федеративною, а залишиться унітарною державою! По-друге, європейський вибір не підлягає дискусії! По-третє, єдиною державною мовою є і буде українська!
Але ніхто й ніколи не зазіхатиме на право людей говорити російською та іншими мовами, вільно вживати їх вдома, на вулиці, на роботі. Додатковою гарантією такого права стане децентралізація, яка торкнеться і гуманітарної політики.
Ніхто й ніколи вже не зможе підірвати нашу єдність. З соборністю в думці, з єдиною Україною в серці ми всі разом назавжди будемо єдиною українською політичною нацією, в складі якої рівною мірою комфортно почуватимуться всі етноси.
Зі святом Соборності вас, дорогі мої!
Слава Україні!
