У Гуляйпільському районному краєзнавчому музеї відкрилася виставка „Воля. Гідність. Перемога”, яка присвячена подвигу воїнів АТО. В її відкритті взяли участь керівники Гуляйпільського району, інтелігенція, шкільна молодь, волонтери і, звичайно ж, самі „винуватці” урочистостей – захисники.
Як зазначила директор музею й ініціатор виставки Любов Геньба, основний лейтмотив заходу і загалом усієї виставки – „Україна єдина, і в єдності – наша міць!”
- Наші волонтери наголосили на важливій і необхідній допомозі воїнам-землякам, які проходять реабілітацію після тяжких поранень, - говорить Любов Григорівна. - Зокрема Віктор Легкодух із села Новозлатопіль, який щойно закінчив вище десантне училище, став офіцером. Його бойовий шлях був недовгим – тяжке поранення не дає продовжувати військову службу. Але ми сподіваємося, що наша підтримка і кохання, яке зустрів Вітя уже після поранення, нададуть йому сили стати на ноги. А нещодавно він ще й одружився! Яка сила волі жити, любити, піднятися заради добра! Фото з Віктором подарувала нам Раїса Щащенко. А її колега – волонтер Людмила Чучко надала всі можливі матеріали для оформлення виставки. А ще у цей день музейна колеція поповнилася багатьма раритетними, дорогими серцю речами захисників, які пройшли пекло війни. Каску передав колишній воїн Віктор Мартиненко, хрестик – Вадим Забава. Неодмінно є у колекції прапор України, прикрашений памятними розписами. Це як фрески душі, болю і відданості для майбутніх поколінь...
І дивлячись на фото, які складають експозицію, ніби чується, як падають свинцевим дощем гради, свистять кулі, прошиваючи наскрізь учорашній мирний день. І піднялися воїни світла проти ворожої навали. І стогнуть ночі пораненими тілами там, під Луганськом, Іловайськом, там, під Дебальцево, Волновахою, Пісками, Широкіно, там, під Маріуполем... Свідками тому – степові вітри, навісні дощі, і свідком тому – зболена, але не підкорена Україна!..
Потім була хвилина не мовчання – а памяті. Хлопців-захисників пригощали смаколиками, чаєм, а ще – теплим словом і посмішками. А на згадку – фото біля шестиметрового прапора України, який пропах бойовим димом. А Любов Геньба читала рядки:
Благослови і вознеси
Болючу правду України,
Що йде від чистої роси,
Що йде від чистої сльози —
Не тільки смуток і руїни.
...І незнищенність України,
Народе рідний, вознеси!
З вуст Любові Геньби ці слова звучали набатом, бо були щирі і з вірою у життя. Бо там, за війною, кричить її материнське серце, там, на полі бою і її син, поруч з побратимами, тими, що не злякалися стати проти ворогами...
- Ця виставка лише доторкнулася до початку нових відкриттів цікавих доль, миттєвостей подвигу і звитяги... Як у книзі – далі буде... – говорить директор музею.
