Місцем чергового засідання науково-редакційної групи проекту «Місця пам’яті Української революції» стало с. Осипенко Бердянського району, яке у 1917-21 роках було центром селянського руху на Приазов’ї. Ще за радянських часів на місці братської могили тут встановили єдиний в Україні пам’ятник махновцям, які загинули в бою з денікінцями. Всупереч компартійним настановам полтавський скульптор Роман Сердюк зобразив у граніті образ українського повстанця. Щоб обійти пильний ідеологічний нагляд, у охоронній картці монумента зазначили, що він присвячений начебто червоним курсантам.
На жаль, сьогодні комплекс знаходиться в аварійному стані. Члени групи обговорили з сільським головою Валентином Смагою можливості його реконструкції та розширення, розміщення імен земляків, які загинули у боротьбі за волю.
Історик та краєзнавець Олег Будяк розповів про видатного уродженця села Трохима Вдовиченка. Життя солдата він пройшов на фронтах Першої світової війни, отримавши звання повного георгіївського кавалера. У травні 1918 року сформував та очолив один із найсильніших загонів Нестора Махна – 2-й Новоспасівський повстанський полк. Восени 1919 року Трохим Вдовиченко брав участь у звільненні від денікінців Ногайська, Мелітополя, Маріуполя та інших міст Північного Приазов’я.
За словами доктора історичних наук, професора Ігоря Лимана, 12 грудня 1920 року Вдовиченко провів блискучу операцію з очищення Бердянська від більшовиків. Це була помста за криваву різанину, яку московські війська влаштували напередодні. Архівні документи свідчать, що лише за тиждень у Андріївці, Кінських Роздорах, Федорівці, Туркенівці та Пологах було розстріляно 1100 осіб, спалено 15 будинків.
У експозиції місцевого музею збереглася телефонна слухавка, через яку Вдовиченко повідомив керівництву Олександрівського повіту про свій візит до приморського міста. Під час рейду повстанці повністю знищили бердянське ЧК та відділення «чонівців», що займалися репресіями та мародерством. Жоден мирний житель не постраждав. Натомість радянська влада сфабрикувала історію про сотні простих людей, закатованих на території сучасної школи № 9.
Трохим Удовиченко мужньо бився з переважаючими силами червоних, але у квітні 1921 року поблизу с. Радивонівка потрапив у полон. Під страшними тортурами він не зрадив своїх побратимів і був розстріляний чекістами.
У селі досі живуть нащадки славного воїна, зберігся будинок, де пройшли молоді роки Вдовиченка. Його правнук Руслан займається у народознавчій студії «Джерельце», вивчає історію рідного краю та мріє захищати Україну так само, як його дід.
- Сьогодні, за часів новітньої російської агресії проти України, наша мета – вшанувати кожного, хто сто років тому захищав рідний край від загарбників. Особливе місце у пантеоні наших героїв займають бійці селянської армії Нестора Махна, учасники народних повстань 1920-х років, - резюмував заступник директора Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю облдержадміністрації Олександр Зубченко.
Обласна виконавча влада запропонує громаді встановити меморіальну дошку на будівлі сільської ради, з ганку якої часто виступав Трохим Вдовиченко, перейменувати на його честь одну з вулиць, сприятиме у виданні навчально-методичних матеріалів про події Української революції на Бердянщині.
Департамент інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю
