У Запоріжжі відбувся урочистий мітинг з нагоди відкриття монумента першому запорізькому олімпійському чемпіону Якову Григоровичу Пункіну.
Життєвий і спортивний шлях цієї людини вражає. З 14 років Яків почав займатися боротьбою. У довоєнні роки він у напівлегкій вазі виступав за «Динамо», став чемпіоном України з класичної боротьби, закінчив Київську школу тренерів. На початку 1941-го Пункіна призвали до армії й направили до школи молодших командирів танкової частини у Білорусі. На фронті він був контужений, потрапив у полон. Це було перше життєве випробування видатного спортсмена, адже у таборі він захворів на тиф. У 1945 році Яків Пункін двічі втікав з табору, вдруге - вдало. Два тижні блукав лісом, поки не вийшов назустріч військам союзників. Коли Яків Григорович потратив до шпиталю у 24 роки, він важив усього 36 кілограмів. Саме тоді він почув від лікарів: «Жити будете, але про спорт - забудьте!».
Попри це спортивний шлях цієї видатної особистості тільки розпочався. З госпіталю Яків потрапив до радянського фільтраційного табору, після чого служив ще три роки у Магдебурзі. Закінчив службу з кількома урядовими нагородами. У 1947 році став чемпіоном Збройних сил з класичної боротьби.
За свою спортивну кар’єру Яків Пункін був семиразовим чемпіоном СРСР, дворазовим чемпіоном всесвітніх фестивалів молоді і студентів, олімпійський чемпіон 1952 року в Гельсінкі.
На відкритті монумента начальник Управління молоді, фізичної культури та спорту облдержадміністрації Наталія Власова подякувала організаторам мітингу та всім, хто був причетний до відкриття монумента.
- Такі люди як Яків Григорович Пункін народжуються один раз на століття. Це був професіонал спорту, мужній, чесний, порядний. Пам'ять про таких людей має передаватися від покоління до покоління. Адже Яків Пункін був і залишається зразком спортсмена найвищого класу. Ми зробимо все, щоб нинішнє покоління запорізьких спортсменів було гідне пам’яті свого легендарного земляка, - зазначила посадовець.
Департамент інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю
