Дві виставки, які сьогодні відкрито у виставковій залі ЗООНСХУ та в музеї Запорозького козацтва на острові Хортиця, слід розглядати як етапні в історії організації. Тут представлено доробок попередніх та сучасного періодів, а також твори учасників Всеукраїнських мистецьких пленерів „Хортиця крізь віки”. Відбулася і презентація ювілейного каталогу.
Мистецьке життя Запоріжжя розпочалося у повоєнні часи, коли українська культура перебувала в стані певного піднесення. 1948 року було організовано Товариство художників, діяльність якого створило передумови для відкриття у 1962 році Запорізького відділення Спілки художників СРСР. Ядро організації тоді склали перші десять її членів: Георгій Колосовський, Микола Крюков, Петро Коломенський, Володимир Коробов, Петро Вольський, Павло Логвинов, Павло Редін, Євген Чуйков, Федір Шевченко, Станіслав Шинкаренко.
У 80-ті роки ЗООНСХУ поповнилася молодими митцями, котрі пізніше утворили генерацію, що визначає мистецьку ситуацію на Запоріжжі останні десять років. Ці художники мали інший рівень творчої свободи, орієнтуючись на загальноєвропейську та національну культурну традицію. Вони розпочали художню реформу, беручи до уваги авангардні тенденції, які на той час уже розвинулись у великих культурних центрах України. Визначились і яскраві творчі особистості: Микола Колядко, Наталія Коробова, Анатолій Грабчильов, Ірина Гресик, Віктор Заруба, Микола Іолоп, Микола Лемешко, Галина Сапегіна, Анатолій Тарабанов.
Із проголошенням української незалежності розпочався новий етап розвитку української культури. Творча свобода, отримана митцями, принесла і плюси, і мінуси. По-перше, вона дала довго очікуване право мистецького вибору. По-друге, після зруйнування системи державних замовлень митці віч-на-віч опинилися з несформованим ринком творчості та специфічними естетичними уподобаннями приватних замовників. У цій ситуації консолідуючу роль відіграла Спілка. Завдяки діяльності її нинішнього правління на чолі з головою Іриною Гресик процес „збирання художніх сил” в останні роки носить цілеспрямований свідомий характер.
Складно відбувалося формування нової генерації, адже в поколінні, яке прийшло в мистецтво у 90-і, через вплив несприятливих умов смутного часу маємо лише поодинокі яскраві постаті – Володимир Гулич, Юрій Калашников, Сергій Липовцев, Євген Прокоф'єв, Борис Чак, деякі інші. Після періоду певного занепаду, викликаного соціальними умовами дев'яностих років, у всіх галузях творчої діяльності розпочався процес відродження. Наразі особливого значення набули наснага до творення та творчий потенціал кожної мистецької особистості.
Зростання професійного рівня виставок, їх тематичне розмаїття, проведення у Запоріжжі щорічних мистецьких акцій, активна участь запорізьких митців у Всеукраїнських та Міжнародних виставках свідчать, що процес відродження набув неухильного та динамічного характеру.
Управління у справах преси та інформації
