З нагоди сторіччя Української революції 1917-1921 років у с.Приморське Василівського району (колишня назва – Царицин Кут) на будинку сільської бібліотеки урочисто відкрили інформаційну дошку на честь козацько-гайдамацького свята у травні 1918 року. Після звільнення Криму від більшовиків та короткого відпочинку на околицях Мелітополя до Царкута зайшли бійці Першого запорізького полку кінних гайдамаків ім. Костя Гордієнка. Цей підрозділ входив до складу Запорізького корпусу армії Української Народної Республіки, яким командував Петро Болбочан.
Про ці події докладно розповідає у своїх мемуарах військовий міністр УНР Всеволод Петрів. Спогади патріота знайшов та опублікував запорізький дослідник Юрій Щур. Перша сотня, зв'язківці, автовідділ та штаб гордієнківців розмістилися на станції «Канкринівка». Решта полку та артилерія розквартирувалися в Царкуті. Солдати активно включилися в місцеве громадське життя. Зусиллями старшин створили селянсько-гайдамацьку трупу, що готувала постановку "Назара Стодолі", відкривали бібліотеки, поширювали українські книги.
На початку травня 1918 року за інціативи гордієнківців та Українських січових стрільців, що стояли в Олександрівську, у селі відбулися урочистості з нагоди звільнення від більшовицьких окупантів. До українських воїнів прибули полковник Петро Болбочан та австрійський архікнязь Вільгельм Габсбург, що більше відомий як Василь Вишиваний. Залізницею, паромами, кіньми та пішки Царкута дісталися сотні людей із Павлограда, Мелітополя, Нікополя.
За спогадами учасників, програма була цікавою та насиченою. На гостей чекали військовий вишкіл, вистава, лотерея на користь місцевої бібліотеки, народні гуляння та великий святковий стіл. Родзинкою свята стали показові виступи гайдамаків та вражаючі джигітські трюки. Урочистості справили незабутнє враження на всіх.
Згадати про ті події «української весни» прийшли представники влади, школярі, жителі села. До учасників церемонії звернувся заступник директора Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю облдержадміністрації Олександр Зубченко. Посадовець розповів про діяльність науково-редакційної групи «Місця пам’яті Української революції», наголосив на важливості популяризації маловідомих та раніше заборонених сторінок історії нашого краю.
Сільський голова Олег Максименко розповів, що після побудови Каховського водосховища рельєф території суттєво змінився, багато місць, які описував Всеволод Петрів, було затоплено. Старожили ще пам’ятають панський сад, де гуляли козаки, а на кількох сусідніх вулицях збереглися старі хати, у яких, імовірно, жили наші захисники.
Буремні революційні події розкинули учасників весняних святкувань 1918 року від Австралії до Канади. Багато з них у складі різних армій билися з більшовицькими та польськими інтервентами, давали гідну відсіч нацизму у роки Другої світової війни, плекали українське життя у сибірському засланні та еміграції. Але в серці кожного завжди жили теплі спогади про мальовничий край над Дніпром та його привітних жителів.
Департамент інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю
