Дорогі друзі!
Рівно дев’яносто років тому на українській Донеччині, в селі з символічною назвою Благодатне, у шахтарський родині прийшов у цей світ хлопець Михайло Денисенко. Йому випало пережити і Голодомор, і лихоліття Другої світової, з якої не повернувся батько.
Прийнявши чернечий постриг у 21 рік, Ви, Ваша Святосте, все своє довге життя присвятили служінню Церкві. Відстоювали право вірити в Бога у часи войовничого атеїзму. Стали першим українцем, який посів київський престол за майже 150 років. Перед тим Петербург та Москва присилали служити сюди кого завгодно, але не українців… І робили це з незмінною метою – русифікувати та духовно уярмлювати наш народ. І як показово, що саме син донецького краю високо підняв прапор українства та несе його стільки десятиліть. І то символ того, що Донбас – це Україна.
На початку дев’яностих не так багато людей усвідомлювали взаємопов’язаність духовної і політичної незалежності. Найпершим із мудрих став владика Філарет. Ви, Ваша Святосте, зробили перші кроки до автокефалії тоді, коли її необхідності більшість з нас ще просто не усвідомлювала. Як тільки постала незалежна українська держава, у повній відповідності до канонів та традицій вселенського православ'я послідовно взялися за утвердження ідеї незалежної Церкви. Її розбудова стала головною справою Вашого життя. І Господь воздав: Томос для України – є! А Ваша особиста жертовність у самому фіналі цієї важкої боротьби підняла на небачену висоту Ваш авторитет в очах мільйонів українців.
Ви вже увійшли в історію як духовний і державний лідер, один з творців церкви і держави. Ваше патріарше благословення під час важливих суспільно-політичних подій надихало людей йти шляхом правди, консолідувало та додавало сил. Так було в Помаранчеву революцію, так було в Революцію гідності. Так є і зараз під час російської агресії проти України.
Вдячні нащадки називатимуть Ваше ім’я в ряду з іменами Петра Могили, Василя Липківського, Іларіона Огієнка, Андрея Шептицького, Йосипа Сліпого. Вони всі належали до різних конфесій, але були українцями Володимирового хрещення.
І сьогодні, коли мільйони співвітчизників піднялися на захист своєї Вітчизни від російського агресора, Ваше мудре слово, Ваші молитви додають усім нам наснаги у захисті правди і справедливості, у збереженні національної єдності, у вірі в перемогу над ворогом.
На жаль, я зараз не в Києві – сьогодні важливий закордонний візит, де треба зміцнювати міжнародну коаліцію на захист Вітчизни. Але душею я зараз тут, серед вас.
Висловлюю Вам, Ваша Святосте, глибоку повагу та вдячність. Бажаю Вам, істинно народному українському Патріархові і Героєві України, міцного здоров’я, радості і Божої ласки на многії і благії літа!
Слава Патріарху Філарету!
Слава Україні!
