Напередодні Дня пам’яті жертв політичних репресій до пам’ятного знака по вул. Олександрівська, що в Запоріжжі, вшанувати жертв комуністичного тоталітарного режиму прийшли десятки запоріжців. У 1930-ті роки тут була катівня НКВС, де за вироками «трійок» у підвалах ночами розстрілювали людей. Місця поховання безневинно вбитих і досі невідомі. За деякими даними, тіла закопували поблизу залізниці, у сел. Карантинка, де зараз гаражні кооперативи.
Вшанувати загиблих прийшли посадовці, депутати місцевих рад, представники громадськості, правоохоронних органів, військовослужбовці Збройних Сил та Національної гвардії України, учні та студенти. До зібрання звернувся заступник директора Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю облдержадміністрації Олександр Зубченко: «Протягом останнього року за ініціативи обласної влади з небуття повернуто багато імен жертв тоталітаризму. Увічнено пам’ять про героїв народного спротиву у с. Борисівка Приморського району, встановлено меморіальні знаки репресованим жителям Новомиколаївшини та Мелітопольщини. Незабаром у сел. Тернувате відкриють пам’ятник селянам, яких радянська влада депортувала до Сибіру в травні 1931 року».
Червоний терор розпочався на запорізькій землі з перших днів більшовицької окупації на початку 1918 року. Від рук окупантів гинули наші земляки, які служили в арміях УНР та Української держави, брали активну участь у просвітянському русі та не корилися новим порядкам. Смерть чекала на «буржуїв» та «кулаків», на тих, хто не бажав віддавати останні крихти хліба. У лютому 1921 у сел. Павло-Кічкас більшовики створили концтабір, де утримували 223 заручників із навколишніх сіл. Якщо їхні односельці піднімали повстання - в’язнів розстрілювали.
За кілька місяців концтабори запрацювали в Мелітополі та Бердянську. Виїзні «особливі наради» без суду та слідства проводили розстріли у с.Дунаївка та с. Георгіївка Вільнянського району, с. Жеребець (нині Таврійське) та Новоіванівка Оріхівського району, с. Кізіяр (нині – частина м. Мелітополь), с. Солодка Балка на Токмаччині та в багатьох інших населених пунктах. Особливо жорстоко розправлялися з учасниками махновського руху в с. Мала Токмачка, с. Чернігівка, с. Кінські Роздори, с. Тимошівка тощо.
Найбільшого розмаху знищення власного народу набуло у 1937-1938 роках. Тоді загинули тисячі жителів Запорізької області, понад 80% з яких мали селянське походження. Під репресії потрапляли найбільш працездатні і репродуктивні прошарки населення. Засуджені віком від 25 до 50 років становили більше 85 % репресованих. Йшло свідоме знищення генофонду Українського народу.
До присутніх також звернулися керуючий справами виконавчого комітету Запорізької міської ради Роман Омелянович, керуючий справами обласної ради Володимир Подорожко, доктор історичних наук, депутат міської ради Геннадій Васильчук, професор, голова регіональної комісії з реабілітації Федір Турченко, ректор ЗНТУ Сергій Бєліков, які акцентували увагу на необхідності єднання суспільства навколо збереження національної пам’яті та підтвердження європейської ідентичності України як запоруки неповторення жахів комуністичного терору.
Пам’ять загиблих вшанували хвилиною мовчання, молебнем та покладанням квітів.
Департамент інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю
