З нагоди Дня героїв у Петро-Михайлівській громаді Вільнянського району вшанували подвиг воїнів Вовнизького повстанського куреня. У червні 1920 року повстанці отаборилися на маленькому острові Полтавка, який нині затоплено водами Дніпровського водосховища. Позиція була дуже вдалою – із заходу її прикривав Вовнизький поріг, а зі сходу - вузька, але глибока протока. Від нападу з півночі надійно захищали дніпровські скелі Гущина та Польська.
Інформаційну дошку на честь захисників України встановили у Дніпровській школі. Звертаючись до присутніх, заступник директора Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю облдержадміністрації Олександр Зубченко наголосив, що завдяки тісній співпраці обласної влади та науковців в області виявлено 140 пам’ятних місць Української революції. Кожне з них повертає пам’ять про подвиг та трагедії наших земляків у буремному XX столітті.
Почесне право відкрити пам’ятну дошку надали відмінниці, учениці шостого класу Поліні Шеверталовій. Зі знаменною подією молодь привітали ветеран Антитерористичної операції Тимур Книщ та виконуючий обов’язки старости Мирон Деркач.
Про події Української революції на Запоріжжі дітям розповів кандидат історичних наук, керівник дослідницького центру «Спадщина» Юрій Щур. До повстанського загону входили жителі сіл Вовніги, Нікольське, Військове, Августинівка, Катеринівка (нині – Дніпровка), хуторів Богуслав та Петро-Михайлівський. Народні месники не дозволяли грабувати українське село, знищували продзагони та більшовицьких комісарів. Одним із командирів куреня був Гаврило Гордієнко з Олександрівська. Ще юнаком він поринув у вир революційних подій, захопився просвітянською роботою, козакував у лавах Самокатної сотні. Після захоплення міста більшовиками навесні 1919 роуц Гордієнко разом зі своїм товаришем Іваном Марковим очолили Лисогірський курінь, не давали червоним вивозити хліб по Дніпру, піднімали повстання у Нікополі, Марганці, Томаківці.
За кілька місяців протистояння далася взнаки суттєва перевага ворога. Наприкінці серпня 1920 року курінь потрапив під жорстокий обстріл, поніс значні втрати та перестав існувати як окрема бойова одиниця. Але народний спротив російським загарбникам на Петро-Михайлівщині не припинився. Невдовзі біля Вовнизького порогу Дніпро з боєм форсував Катеринославський вільнокозачий кіш. Із 600 козаків на лівий берег переправилися менше 300. Залишки повстанців збиралися в Олександрівську, який на той час зайняли війська Врангеля. Тут формувався Хортицький курінь на чолі з Іваном Марковим під псевдонімом «Чорна Хмара». До нього записувалися колишні гайдамаки, вільні козаки, бійці Самокатної сотні, лисогірські та вовнизькі повстанці. Боротьба за Україну тривала.
Департамент інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю
