Кабінет Міністрів України затвердив Положення про центри реабілітації та паліативної допомоги дітям. Це означає, що в кожній області запрацюють центри реабілітації та паліативної допомоги, яких нині критично не вистачає. Реабілітаційна та паліативна допомога включається до програми медичних гарантій.
У центрах діти зможуть проходити фізичну, медичну, соціальну, психологічну реабілітацію та корекцію, отримуватимуть паліативну допомогу. Допомога надаватиметься як стаціонарно, так і амбулаторно. Водночас новостворені центри не перетворяться на інтернати, адже допомога дітям надаватиметься в присутності батьків або людей, які їх замінюють. Оплачуватиме такі реабілітаційні послуги Національна служба здоров’я України.
Крім цього, можна буде проконсультуватись у фахівців центру чи пройти лікування амбулаторно.
У новостворених центрах навчатимуть батьків, опікунів, членів сім’ї та людей, які беруть участь у догляді за дитиною. Вони вчитимуться доглядати за дитиною, враховуючи її стан здоров'я, фізичний та психічний розвиток.
Головна мета такої трансформації – своєчасна і якісна медична допомога. Зараз в Україні недостатньо закладів, де дитина може отримати якісну реабілітацію. Від моменту направлення в реабілітаційний центр до початку лікування минає близько року – втрачається цінний час, стан дитини погіршується, а через це реабілітація проходить значно довше і з гіршим результатом.
Паліативну допомогу за державний кошт діти отримують на рівні відділень лікарень. Цього ресурсу недостатньо, адже, за даними Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ), паліативної допомоги в Україні потребують до 70 тисяч дітей щороку.
Нині у 751 закладі інституційного догляду та виховання дітей перебувають понад сто тисяч дітей. Серед таких закладів 38 належать до сфери управління МОЗ – це будинки дитини, в яких живуть діти до трьох років. Саме ці будинки дитини трансформують у центри реабілітації і паліативної допомоги. Лише 8% дітей, які перебувають у закладах інституційного догляду та виховання дітей по всій Україні, мають статус дітей-сиріт, усі інші мають батьків або родичів, які офіційно не позбавлені батьківських прав. Це означає, що 92% дітей мають батьків чи опікунів і можуть зростати у середовищі, яке сприятиме здоров’ю та розвитку, отримуючи реабілітаційні послуги за потреби.
Велика перевага трансформації саме будинків дитини в тому, що в усіх є достатня кількість кваліфікованого медперсоналу. Всі заклади мають реабілітаційне обладнання, більшість – басейни і сенсорні кімнати і не потребують додаткового фінансування, щоб надавати якісні послуги громадам. Але ці послуги доступні лише для дітей, які в цих закладах перебувають. Через стару неефективну систему діти, які потребують реабілітації і живуть у сім’ї, не мають доступу до потрібних послуг.
Світова практика і затверджена Урядом Національна стратегія реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017-2026 роки передбачає перехід на систему, що забезпечить догляд і виховання дитини в сімейному або наближеному до сімейного середовищі. Адже діти мають рости у родинах, а якщо такої можливості немає, то в умовах, наближених до сімейних.
За матеріалами Урядового порталу
