Дорогі українці!
Рівно 101 рік тому відбулась одна з найбільш знакових подій в історії української державності та національно-визвольних змагань.
«Здійснилися віковічні мрії, якими жили і за які вмирали кращі сини України». Це цитата з Акта Злуки, який сповіщав про возз’єднання в єдину, незалежну державу та був урочисто проголошений діячами УНР та ЗУНР 22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві.
В усіх куточках України це зустріли піднесено та захоплено: нарешті з’явився шанс для побудови соборної та самостійної країни. Та він, на жаль, був втрачений. Амбіції тогочасних політиків завадили їм досягти справжньої державної єдності. Єдності не у словах, а у справах.
Невдовзі УНР залишила Київ під натиском більшовиків, більшість території Галичини зайняли польські війська. Північну Буковину – румуни, а Закарпаття відійшло Чехословаччині.
Минуло більше ста років. Чи зробили ми висновки з цієї історії?
Вона вчить нас простого, але життєво важливого для України принципу: тільки разом ми сильні.
Як показує новорічне привітання, тема єдності болить кожному українцю. Та в пошуках цієї єдності ми знову сваримось: «А довкола чого ми, такі різні й несхожі, можемо згуртуватися?»
Чи зможемо ми, не сперечаючись про минуле, рухатися у майбутнє?
У сучасному світі відчуття нації єдиним цілим виникає не тільки завдяки спільним традиціям, культурі та релігії. Є ще цінності.
Які прийнятні для кожного куточка України. І за якими у майбутньому українців могли б індентифікувати у кожному куточку планети.
Цінності доброчесності та порядності. Вихованості й толерантності. Цінності свободи та демократії. Бажання економічного добробуту та процвітання. Бажання бути заможним. Цінності поваги до закону, приватної власності та поваги одне до одного.
Я – українець. Тому що живу за законом. Завжди готовий у разі потреби захистити свою рідну землю. Я взірець для пострадянського простору: у захисті своїх прав, захисті свободи слова, правової держави, громадянського суспільства, нульової толерантності до корупції.
Я – українець. Бо я відповідальний громадянин. Я сплачую податки.
Не їду на червоне, правильно паркуюся, ніколи не сідаю за кермо напідпитку. Піклуюсь про довкілля. Вчуся критично мислити. Я українець – бо ми найкращі в спорті, науці, в IT.
Я веду здоровий спосіб життя. Вчу іноземні мови.
Підтримую рівні можливості для реалізації чоловіків та жінок.
Поважаю права представників усіх національних меншин та всіх релігій.
Цей список можна доповнювати довго. І це потрібно робити кожному українцю, щоб у сучасному світі бути конкурентоспроможним.
І щоб згодом українцям стати першими. Так, це мрія. Але спільна мрія завжди була для нас рушієм. Тією силою, яка нам зараз так потрібна.
Дорогі українці!
Щоб бути сильними, треба стати єдиними.
Щоб стати єдиними, треба бути сильними.
Пам’ятаймо про це! Зі святом вас! З Днем соборності України!
