Шановні земляки! Сьогодні Україна вшановує жертв комуністичного тоталітарного режиму. Кривавий вир репресій, депортацій, колективізації та голодоморів не оминув, мабуть, жодної української родини. Але багато років наші бабусі та дідусі боялись про це навіть згадувати. Сьогодні ми можемо вільно говорити правду. Червоний терор розпочався на запорізькій землі на початку 1918 року. Вбивали тих, хто боровся за свободу України, не хотів коритися новим порядкам, читав Кобзаря та носив вишиванку. Смерть чекала на тих, кого оголосили «буржуями» та «кулаками», на селян, що не хотіли віддавати останні крихти хлібу. Радянська влада принесла із собою жахіття концтаборів, які створили у Запоріжжі, Мелітополі та Бердянську, масове взяття заручників, розстріли сотень повстанців у Чернігівці, Малій Токмачці, Кінських Роздорах та Тимошівці, виїзні «ревтрибунали», що без суду та слідства чинили розправу на Вільнянщині, Оріхівщині, Токмаччині та у інших місцевостях. Ще більшого розмаху знищення власного народу набуло у 1937-1938 роках. Тоді загинули тисячі жителів Запорізької області, понад 80% з яких мали селянське походження. Під репресії потрапляли інтелігенція, інженери, робітники, найбільш активні та працездатні верстви населення. Йшло свідоме знищення генофонду Українського народу. На жаль, і сьогодні наші співвітчизники на тимчасово окупованому Донбасі та у Криму, перебувають у полоні терору. Наші серця сьогодні – разом з ними. Для того, щоб такі трагедії не повторилися у майбутньому, ми повинні працювати над розбудовою незалежної, правової, демократичної держави, де права та свободи людини мають першочергову цінність, а влада буде під контролем людей. Вічна пам’ять мільйонам загиблих! З повагою Голова Запорізької обласної державної адміністрації Олександр Старух
