ДРС є уповноваженим органом регуляторної політики та наділена рядом спеціальних повноважень, визначених у ст. 30 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (далі - Закон), Положенні про ДРС тощо. Відповідно до вимог статті 1 Закону рішення ОМС про встановлення місцевих податків і зборів мають ознаки регуляторних актів, оскільки ці рішення спрямовані на правове регулювання господарських відносин та щодо невизначеного кола осіб на відповідній адміністративно-територіальній одиниці. Вони встановлюють норми права для суб'єктів господарювання в частині розміру ставок податку, який має суттєвий вплив на результати ведення господарської діяльності. Разом з цим, віднесення того чи іншого проєкту акта чи вже прийнятого акта до категорії регуляторних є виключною компетенцією ДРС. Акт вважається регуляторним, якщо хоча б одна з норм у ньому регулуює господарські або адміністративні відносини між владою та бізнесом. Факт наявності чи відсутності регуляторних норм у конкретному проєкті акта можливо встановити лише після вивчення його повного тексту та додатків до нього. Встановлення цього факту є виключно дискреційним повноваженням ДРС. Згідно з позицією Верховного Суду: «дискреційні повноваження-це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких відносно правильними (законними. Суд не наділений повноваженнями втручатись у вільний розсуд суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею. Так, завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Це означає, що саме ДРС, а не адміністративний суд чи інший орган, вправі реалізовувати державну регуляторну політику та висловлювати позицію щодо віднесення акта чи іншого документа до категорії регуляторного. Факт введення та тимчасовість відповідних обмежень свідчить про законодавче визнання поширення вимог закону у сфері регуляторної політики та рішення ОМС про встановлення місцевих податків та зборів, а також про відсутність бажання змінити чи скасувати дію визначених норм щодо визначеного кола правовідносин назавжди, тобто про усвідомлення законодавцем їх важливості для сталого й передбачуваного правозастосування у сфері адміністрування окремих податків та визнання необхідності залишити їх чинними після закінчення обставин. Департамент культури та інформаційної політики
