Ізюм, Балаклія, Куп’янськ і Харківщина загалом – міста й громади, які ми звільнили. Ці слова звучать зараз. Звучать усюди.
Маріуполь, Мелітополь і Херсон – також звучать, але звучатимуть іще частіше й гучніше, коли ми їх звільнимо.
Донецьк, Горлівка й Луганськ – і вони звучатимуть. Джанкой, Євпаторія, Ялта – і вони також. Про чуже ми не говоримо. Звучать тільки наші слова, українські слова. Щоранку, щодня, щовечора, щоночі – протягом уже 207 днів.
Звучать завдяки Збройним Силам України, завдяки Силам спеціальних операцій, завдяки ГУР, завдяки СБУ, завдяки теробороні, завдяки прикордонникам і всій системі МВС – від Нацгвардії та Нацполіції до рятувальників ДСНС.
Найважливіші слова, що звучать завдяки нашим медичним працівникам і транспортникам, завдяки енергетикам і волонтерам, завдяки бійцям інформаційного фронту й освітянам, завдяки дипломатам і багатьом-багатьом іншим, хто виконує свою роботу так, що це посилює нас усіх. Посилює нашу здатність боротися й перемагати. Можливо, зараз комусь із вас здається, що після низки перемог ми маємо певне затишшя. Але це не затишшя. Це підготовка до наступної низки. До наступної низки дуже важливих для нас усіх слів, які обов’язково мають звучати. Бо Україна має бути вільною – уся.
