Цього року Всеукраїнський день працівників культури та майстрів народного мистецтва у Запорізькій області особливо важливий. Окупанти намагаються знищити не лише домівки, а й нашу історію та національну спадщину. Культурні діячі продовжують чинити супротив та гідно тримати власний фронт: вони воюють, волонтерять, і разом з тим, самовіддано творять нове українське мистецтво.
Концерти у військових шпиталях, у прифронтовій зоні та перед переселенцями, благодійні виступи та виставки на підтримку ЗСУ та ВПО - ось чим живуть сучасні українські митці.
З нагоди свята, під гаслом: “Коли гримлять гармати музи не мовчать” в академічному музично-драматичному театрі ім. В. Г. Магара відбулись урочисті заходи за участі творчих колективів регіону. До привітання також долучився очільник Запорізької ОВА Олександр Старух. Разом із гостями він відзначив хвилиною мовчання тих, хто загинув через жорстокість російської федерації та зазначив, що навіть у такі складні часи люди мають пам’ятати, що ми боремось за нашу спільну та незалежну культуру.
-
Зараз, під час війни, говорячи про культуру, часто наводять як приклад історію з життя Вінстона Черчилля. Той приймаючи бюджет Британії запитав у канцлера казначейства сера Джона Андерсона чому немає видатків на культуру, а той відповів "Війна йде", на що Черчилль парирував "Якщо на культуру немає грошей, навіщо тоді ми воюємо?". Сьогодні ви виконуєте надзвичайно важливу роботу: поки наші військові захищають рідну землю, ви бережете серце нашої держави. Дякую вам за ту складну працю та за збереження найціннішого - коду нашої нації. Я переконаний, що нам все вдасться! Ми обов’язково переможемо і все буде Україна!, - наголосив керівник ЗОВА.
За сумлінну плідну працю, високий професіоналізм та вагомий особистий внесок у забезпечення розвитку культури в умовах воєнного стану очільник Запорізької ОВА вручив подяки тим, хто продовжує зберігати, підтримувати й боронити культуру України.
Директор Департаменту культури та інформаційної політики ЗОВА Владислав Мороко також долучився до привітання і зазначив, що попри війну культурні діячі продовжують працювати, а головне - надавати допомогу та підтримку тим, хто постраждав від війни.
-
Здавалось би, що війна перекрила все, а культурі наразі немає місця в нашому житті. Однак ми не погодились з цим та продовжили працювати. Наші колеги на тимчасово окупованих територіях стали центром спротиву, а наші театри, будинки культури та виставкові центри перетворилися на хаби для переселенців. Я впевнений, що перемога буде за нами та невдовзі ми продовжимо влаштовувати концерти, виставки, а головне посміхатися, як колись до війни. Слава Україні!
Департамент культури та інформаційної політики
