Електромонтажник, протитанкіст та майбутній робототехнік. За короткий час в житті Кирила Синенка відбулося чимало змін. Всі вони спричинені війною. Все довоєнне життя Кирила пов’язане із Запоріжжям. Тут він народився, навчався, працював електромонтажником. Робота була пов’язана з автоматизацією великих підприємств. Але після повномасштабного вторгнення рф в Україну життя чоловіка докорінно змінилося. Він підписав контракт із ЗСУ. Після закінчення навчання потрапив до протитанкового підрозділу 81-ї окремої аеромобільної бригади. Воював під Білогорівкою на Луганщині. За допомогою українських протитанкових ракетних комплексів «Стугна» та американських «Джавелінів» протитанкісти знищують дороговартісну техніку противника. Тож для ворога вони є ціллю № 1. За словами Кирила, перші враження на фронті пов’язані саме з обстрілом КАБами їхньої позиції. Спочатку хлопець розгубився, але дуже швидко навчився керувати емоціями. Допомогла і підтримка побратимів. – Просто робиш те, що треба. Якщо потрібно - йдеш, треба сидіти – сидиш, треба бігти – біжиш. Ти просто заповнюєш голову простими задачами, які можеш виконувати прямо зараз. В роботі протитанкіста, як і в будь-якій роботі на передовій, дуже важливо бути впевненим у своєму побратимі. В якійсь ситуації можуть емоції нахлинути. І якщо поруч є людина з холодним розумом, яка знає, що робить, ти також заспокоюєшся. І продовжуєш робити свою роботу, – ділиться солдат. Під час служби Кирило зміг проявити себе як справжній сміливець – під обстрілами надав допомогу пораненим товаришам. – Побратими, які виходили на іншу позицію, попали під обстріл і передали по рації, що у них є 300-і. Обстріл не закінчився, але я вирішив, що треба піти. Притягнув їх до окопу, там їм надали першу допомогу, наклали турнікети. Але сам я в окоп не спустився, викликав евакуаційну машину по рації. Все сталося так швидко – просто не встиг. Почув свист, ліг, але це не дуже допомогло, – розповідає військовослужбовець. Кирило отримав важке поранення, тож після лікування він продовжив службу, але вже не на фронті, а в одному з ТЦК м. Запоріжжя, в роті охорони. Наразі службу він поєднує з навчанням у виші на факультеті робототехніки. За цією професією – майбутнє. В цьому військовослужбовець впевнений на 100 %. Як і в тому, що після Перемоги його нова професія обов’язково буде затребуваною
