«Маленький, худенький, тихий і скромний. І такий рідний для мене», – так розповідає Оксана про свого брата, військовослужбовця військової частини 3033. Рідні докладають багато зусиль для його звільнення.
23-річний Євген родом із Запорізької області. Навчався в Запоріжжі, здобув професію слюсаря-електрика. Спробував пошукати щастя за кордоном. Але за три місяці повернувся додому і пішов служити. Повномасштабне вторгнення зустрів в Маріуполі. Під час коротких дзвінків розповідав рідним про жахливі обстріли міста.
– Іноді брат ніби прощався з нами, бо не знав, чи виживе в тому пеклі. І це було дуже страшно чути. Остання наша розмова була 16 березня 2022 року. Потім зв’язок обірвався. Ми не знали, що з ним і де він знаходиться. Почали пошуки і тільки через півроку, у вересні, дізналися, що Євген у полоні, – розповідає сестра захисника Оксана.
Нині родина Євгена звертається до всіх установ та організацій, які займаються розшуком та поверненням полонених. Оксана бере активну участь в усіх громадських акціях, спрямованих на підтримку українських бранців.
– Потрібно, щоб проблема звільнення наших хлопців з полону завжди була на слуху. Адже обміни відбуваються нечасто. Розраховуємо на підтримку третіх країн, які можуть стати посередником в цьому процесі і пришвидшити повернення полонених. Просимо Міжнародний комітет Червоного Хреста та ООН контролювати умови, в яких утримують наших військових, – говорить Оксана.
За словами звільнених з полону побратимів, стан здоров’я Євгена погіршився – він потребує операції. Батьки, всі рідні і друзі Євгена не втрачають віри і чекають на якнайшвидше повернення хлопця з полону.
