Володимир – кадровий військовий, оборонець Маріуполя. Він зник безвісти під час боїв на Азовсталі. Дружина Тетяна вірить, що він живий, і продовжує шукати коханого.
Вони познайомилися на День Незалежності в 2010 році і вже за рік побралися. Це була любов з першого погляду, бо Володимир – добра і відкрита людина. А ще в нього неймовірно гарні зелені очі, – згадує Тетяна. В подружжя народилися донька і син. Вони були щасливі, але сімейному щастю завадила війна.
Володимир служив в Нацгвардії, у військовій частині 3033. 15 грудня 2021 року разом з побратимами відбув на ротацію до Маріуполя. З того часу родина його не бачила.
– Мій чоловік брав участь в боях за Маріуполь, був в обороні Азовсталі. Наші хлопці перебували в оточенні, і саме там Володимир зник безвісти. Я зверталася як в міжнародні, так і в українські інстанції. Але даних, що він перебуває в полоні, немає, – розповідає Тетяна.
Донька подружжя – 11-річна Марійка – чи не щодня згадує батька. Дівчинка стала волонтеркою – плете обереги і передає їх військовим. А от син Гліб не пам’ятає татка. В останній раз вони бачились, коли малому було півтора роки, а зараз йому – чотири з половиною.
Тетяна стала координаторкою з комунікації для родин зниклих безвісти нацгвардійців з тієї ж бригади, що і її чоловік. Вона продовжує вірити, що Володимир живий.
– Для себе я вирішила: поки немає тіла, я продовжуватиму чекати на чоловіка. Під час обмінів військовополонених вже не раз траплялися справжі чудеса – додому поверталися хлопці, яких раніше вважали загиблими або зниклими безвісти. Тому мої пошуки продовжуються, і руки опускати я не збираюся, – заявляє Тетяна.
