Жив, працював і загинув від рук окупантів незломленим. 2 роки та 8 місяців міський голова Дніпрорудного Євгеній Матвєєв перебував у російському полоні. Під час останнього обміну його тіло повернули Україні.
Євгеній Матвєєв народився 8 грудня 1960 року. Після закінчення Харківського політеху працював у Дніпрорудному на заводі будівельно-опоряджувальних машин та сироробному комбінаті, де обіймав керівні посади.
У 2006 році він вперше став міським головою Дніпрорудного. З його приходом на посаду в місті розпочалися роботи з благоустрою, оновлювався парк комунальної техніки. Він підтримував молодіжні, освітні та спортивні ініціативи. Ці перетворення оцінили всі мешканці міста, тож Євгенія Матвєєва обирали міським головою ще двічі і вважали “народним мером”. На цій посаді він і зустрів повномасштабне вторгнення рф до України.
Маючи чітку проукраїнську позицію, міський голова забезпечував життєдіяльність громади та її оборону. За його ініціативи було створено народну дружину для патрулювання вулиць та попередження випадків мародерства, а також блокпости на вʼїздах у місто. Коли полиці магазинів стрімко спорожніли, він організував випікання хліба. Для підтримки морального духу людей Євгеній Матвєєв щодня записував звернення до дніпрорудненців у соцмережах.
27 лютого 2022 року російські окупаційні війська намагалися захопити місто гірників. Тоді місцеві жителі на чолі з головою громади заблокували в’їзд у Дніпрорудне, ставши живим щитом.
13 березня 2022 року Євгенію Матвєєву повідомили телефоном про затримку окупантами автобуса з працівниками чергової зміни Запорізького залізорудного комбінату на блокпосту на в’їзді до населеного пункту. Очільник міста не злякався та виїхав на місце. Гірників відпустили, а міський голова потрапив у лапи загарбників. Його подальша доля довгий час була невідома.
Асоціація міст України, правозахисні організації та міжнародні партнери неодноразово закликали країну-агресорку звільнити полоненого міського голову.
Під час останнього обміну його тіло нарешті повернули на підконтрольну Україні територію.
Міський голова Дніпрорудного був не байдужим до долі своєї країни та своєї громади. Завжди працював з людьми і заради людей, допомагав кожному, хто цього потребував.
Загибель Євгенія Матвєєва – це непоправна втрата не тільки для Дніпрорудненської громади і Запорізької області, але і для всієї України. Щирі співчуття родині, близьким та друзям Євгенія Сергійовича. Сумуємо разом з вами. Світла та вічна пам’ять справжньому патріоту своєї країни!
