Понад 10 років на захисті незалежності України, з них 8 – у морській піхоті. Поранення і бойові нагороди. А зараз – активна робота у ветеранській громадській організації «Разом. ЮA». Ветеран-морпіх Олег Дудка допомагає побратимам адаптуватися до цивільного життя і займається національно-патріотичним вихованням молоді. Олег Дудка народився в невеликому селі поблизу Токмака. Закінчив технікум, потім отримав вищу освіту. Працював інженером-електриком в місцевій агрофірмі, а після переїзду до Запоріжжя – на одному з промислових підприємств міста. – В квітні 2014 року я був мобілізований у першу хвилю мобілізації. Проходив службу у військовій частині 3033 Національної гвардії України. В її складі брав участь в бойових діях на Донеччині, зокрема в місті Амвросіївка. 24 серпня отримав поранення. Ми тоді двома колонами відходили і потрапили у засідку. Багато побратимів загинули, були поранені чи потрапили в полон. А я і ще кілька хлопців 3 дні виходили з оточення, – розповідає ветеран. За рік після мобілізації Олег отримав групу інвалідності через поранення. Але після відновлення знов пішов служити. На цей раз – в морську піхоту. Для цього під час медкомісії навіть довелося відмовитися від групи. – Ще в молодості, під час строкової служби, я хотів потрапити до морської піхоти, але довелося служити у ракетних військах спеціального призначення. А мрія залишилася. Весь цей час я дуже хотів у морську піхоту. Морпіхи – це воїни трьох стихій. Ми можемо десантуватися як з повітря, так і з суші та води, – з гордістю говорить Олег Дудка. Другий етап служби тривав 5 років – з 2016-го по 2021 рік. За цей час військовий у складі 501 окремого батальйону морської піхоти побував в найгарячіших точках. Списався в листопаді 2021 року за станом здоров’я. А вже за три місяці розпочалося повномасштабне вторгнення рф в Україну. – Дома встиг побути 3 місяці та 3 дні, і почалася повномасштабна війна. Я повернувся до свого батальйону на свою посаду – головний сержант розвідувального взводу. Виконували завдання на Запорізькому напрямку: Василівка, Гуляйполе, Степове, Степногірська траса. У складі інших підрозділів зі своїм взводом брав участь у звільненні Полтавки, Малинівки, Червоного. Після того морську піхоту перекинули на Донеччину. Там брав участь в боях за Авдіївку, Мар’їнку, Опитне, Водяне, Велику Новосілку. У 2023 році сформували нову бригаду – 38-ма окрему бригаду морської піхоти. В ній я служив головним сержантом розвідувального взводу, – згадує ветеран. Далі були бої на Донеччині, зокрема звільнення Урожайного. На Херсонщині морпіх брав участь у форсуванні Дніпра, тримав Кринки. Тепер про службу нагадують бойові нагороди, зокрема орден «За мужність». А ще постійні сни, в яких він знову і знову бачить уривки боїв та своїх побратимів. За словами Олега, до цивільного життя він не міг призвичаїтися довгий час. Тож після остаточного звільнення через стан здоров’я у 2024 році чоловік долучився до громадської організації «Разом. ЮА» і тепер допомагає іншим ветеранам. – Девіз нашої ветеранської організації «Разом на війні – разом вдома». Зараз я здійснюю супровід діючих військових, які отримали поранення, і ветеранів, які звільнилися. Супроводжую їх в лікарнях, допомагаю оформити необхідні документи. За потреби хлопці можуть отримати психологічну допомогу у нас в хабі «Разом. ЮА». На жаль, у нас немає реабілітаційного лікарського центру. Ми над цим працюємо, але це дуже довгий процес, – зауважує Олег Дудка. Ще один напрям його громадської діяльності – національно-патріотичне виховання молоді. Щотижня він проводить заняття для учасників молодіжно-патріотичного руху «Байда». – Наша молодь повинна усвідомлювати, що українці народжені вільними. І такими вільними вони мають залишатися завжди. Тому що найголовніше – це воля. У воля і єдності – наша сила. Ми всі хочемо якнайшвидше здобути Перемогу і щоб наступні покоління не знали війни. Але ми завжди повинні бути готовими дати відсіч ворогу, – переконаний ветеран.
