6 грудня, у День Збройних Сил України, на острові Хортиця прозвучали слова, сповнені болю, гордості та вдячності. В Парку Честі висадили ще 95 дерев – на честь полеглих Захисників та Захисниць Запоріжжя та області. Кожне дерево – з іменем. Кожне – з історією життя, що обірвалося заради України.
Цього дня тут були ті, для кого війна – це не зведення новин, а порожнє місце вдома. Серед запоріжців, які приїхали посадити дерево на честь свого Героя, була й Наталія – тітка загиблого Владислава Богуша.
– Йому було лише 25. Веселий, молодий, дуже любив життя. Умів гарно читати вірші, був душею компанії. Загинув у травні 2025 року під Краматорськом. Залишився тільки батько, – розповіла пані Наталія.
Анна прийшла до Парку Честі з історією, яку їй досі важко вимовляти вголос. Її чоловік Дмитро Мирний загинув 14 лютого 2023 року – у День закоханих.
– Він був неймовірно добрим. Ніколи не проходив повз чужу біду. Бабуся з сумками – він допомагає. Люди без світла – він бігає з ліхтарем. І на фронт пішов добровольцем. Сказав: «Я мушу йти, щоб вони не прийшли до вас». 11 лютого він ще вітав мене з річницею знайомства. Казав, що все буде добре. А 17-го нам повідомили, що його більше немає. Я досі памʼятаю той день. Тоді і став мій світ чорно-білим, – зі сльозами на очах поділилася історією пані Анна.
Цього дня в Парку Честі висадили 95 дерев. Історія кожного Героя тепер має свій QR-код – щоб пам’ять була вічною.
– Родини отримують іменні таблички з QR-кодами, за якими можна перейти на сайт і прочитати біографію свого Героя. Парк Честі будується вже дев’ять місяців. Якщо ми будемо рухатися цим шляхом і далі – це буде один із найбільших живих меморіалів в Україні. Для нас це не просто висадка дерев. Це спосіб сказати родинам: ви не самі. І спосіб сказати Героям: ми вас пам’ятаємо. Поки росте це дерево – житиме й пам’ять про людину, заради якої його посадили, – зазначила менеджерка ГО «Разом ЮА» Ніна Мироненко.
Заступник голови Запорізької ОДА Михайло Семікін звернувся до сімей полеглих Захисників і Захисниць України із теплими словами та подякою.
– Тут кожне дерево має своє ім’я. І кожна гілка нагадує, що життя триває завдяки тим, хто пожертвував своїм, захищаючи Україну. Ми не можемо повернути ваших рідних. Але можемо зробити так, щоб їхні імена жили у пам’яті Запоріжжя та всієї України. Бо свобода не падає з небес – вона здобувається кров’ю наших Захисників, – підсумував Михайло Семікін.
Наразі в Парку Честі вже висаджено понад 400 дерев, а навесні приєднаються ще сотні. Парк росте разом із болем і вдячністю. Тут не просто саджають дерева – тут плекають пам’ять. І вона пускає коріння.
