У Запоріжжі послугами центру протезування «Сміливий крок» від початку року скористалися 82 людини, зокрема 48 ветеранів. Фахівці центру продовжують надавати допомогу ветеранам та цивільним, які втратили кінцівки внаслідок бойових дій та ворожих обстрілів.
Серед пацієнтів центру «Сміливий крок» – Євген Скоробогатько, інженер-технолог одного із запорізьких підприємств. Повертаючись після робочої зміни 8 січня 2025 року, він отримав важке поранення, що призвело до ампутації правої ноги нижче коліна.
– Почув шалений свист і буквально за пів секунди – вибух. Мегавибух, і все – я нічого не пам’ятаю. За якийсь час приходжу до тями, лежачи на землі. А чому я лежу, не можу зрозуміти, бо таке враження, що мене нібито хтось штовхнув просто у спину. А потім я побачив свою ушкоджену уламком ногу, яка трималася лише на шкірі, – пригадав той страшний день Євген.
А далі – калейдоскоп подій. Хтось зупинив Євгену кровотечу, використавши його власний ремінь. Швидка доправила пораненого чоловіка до лікарні, де він пережив 4 операції. А потім були реабілітація і протезування у центрі «Сміливий крок».
– Протезування мені зробили безкоштовно. Я дуже задоволений, адже фахівці компетентні. Всі питання, які у мене виникають стосовно протеза, оперативно вирішуються. Телефоную, приїжджаю, і тут на місці все приводять до ладу. Загалом до протезу я звик дуже швидко – перші кроки зробив у перший же день. А наступного дня вже вийшов на протезі на вулицю, – розповів Євген Скоробогатько.
До центру протезування звернувся й 17-річний Олександр Бондаренко. Хлопець згадує, як після травми одразу налаштовував себе не на відчай, а на відновлення та протезування.
– Це був перший день літа. Тоді я жив у селі Долинка. Був прильот КАБа, прокинувся – і вже ноги не було. Було трішки прикро, але з цим вже нічого не поробиш. Плакати, сумувати й думати, що все буде погано, не було сенсу. Я одразу прийняв це і налаштував себе на протезування та реабілітацію. Пролежав у лікарні майже два місяці і дізнався, що в Запоріжжі є такий центр. Сестра допомогла, вона сюди прийшла перша, – поділився Олександр.
Попри травму та протез, Олександр продовжує жити активно, працює та їздить на байку.
– Якщо є натхнення, то з цим немає ніяких проблем. Я не думав про те, що життя якось зміниться. Воно стало трішки іншим, але ніяк не в гіршу сторону. Якщо це права нога, то взагалі ніяк не заважає. Все одно передачі на байку з лівої сторони, тормоз може бути й на рулі, то ніяких проблем немає. Головне не здаватися, – говорить він.
За словами керівниці відділення протезування Анастасії Юзефович, процес допомоги людям з ампутацією кінцівок розпочинається задовго до виготовлення самого виробу – з допротезної реабілітації. Наразі претезування проходять 15 ветеранів та 4 цивільних людей.
– Пацієнт повинен пройти допротезну реабілітацію, де він працює з фізичними терапевтами, які готують куксу до протезування різними вправами. І лише потім він приходить до нас. Першим етапом протезування є зняття анатомічного зліпку, по якому виготовляється куксоприймач – основна частина протезу. Далі – примірка і вже збірка протеза з комплектуючих, – зауважила Анастасія Юзефович.
Основні частини протезів виготовляються безпосередньо у Запоріжжі, а комплектуючі закуповують за кордоном.
– Комплектуючі ми закуповуємо в Німеччині, Данії та Америці. У центрі застосовують різні технології: від класичних протезів до сучасних біонічних. У нас є біонічні протези – як верхніх, так і нижніх кінцівок. Вони особливо важливі для дрібної моторики і повсякденного життя, – додала фахівчиня.
Один із найважливіших етапів – це психологічне прийняття змін і адаптація до нового життя.
– Проблема в тому, що пацієнт не розуміє, що з ним буде після протезування. Тому ми намагаємося якнайшвидше дати йому можливість зробити перші кроки, щоб він побачив реальну картину. Людина радіє, бо розуміє, що все ще попереду. Іноді пацієнти навіть занадто активно починають користуватися протезом, що може призводити до травм. Ми працюємо з людьми різного віку – від дітей до ветеранів, незалежно від виду ампутації. І головне – допомагаємо їм повернутися до активного життя, – підсумувала керівниця відділення.
