Із села Долинка Воздвижівської громади евакуювали двох останніх жителів. Наразі Майя Дмитрівна та Григорій Іванович перебувають у Транзитному центрі, де отримують необхідну допомогу.
74-річна Майя Дмитрівна – родом із села Долинка на Пологівщині. Майже 30 років працювала вихователькою. На пенсії займалася господарством. Жінка до останнього не хотіла виїжджати з рідного села попри близькість до лінії фронту – встигла посадити квіти на причілку, а на городі – картоплю, цибулю, гарбузи, помідори.
– Жили ми в селі, ні від кого не залежали. Селянську душу дуже притягає земля. Продукти були свої, бо був город і консервація, і все було. А з хлібом допомагали хлопці з 154-ї бригади. Ми залишилися в селі вдвох, тому що там будинок, тому що це наша батьківщина, своє село. Якийсь час нас вважали зниклими безвісти, тому що просто не було зв’язку, і ми не мали можливості спілкуватися із воєнними, щоб від них подзвонити, – розповідає пані Майя.
Однак війна все ж змусила пенсіонерку покинути власну домівку. Їй та її односельця Григорія Івановича евакуювали військові. В дорозі евакуаційну групу атакували ворожі дрони.
– Виїхали тому, що фронт вже дуже близько. Допомогли нам хлопці із 154-ї бригади. Чому ми виїхали? Тому що згорів будинок. Саме 9 травня згорів сусідський будинок і наш. Вже жити ніде було, а в погрібі ще холодно, і зовсім ніяких умов не було для життя. Хлопці приїхали на БМП, це такий броньовик, і забрали нас. Швидко вкинули все і поїхали. Це все відбувалося на фоні того, що прилетіли два дрона, і навіть медики взяли автомати і захищали цей броньовик. Дорогою водій виявився дуже мужнім, дуже умілим, тому що нас доганяли два дрона, і ці дрони навіть двічі попали в кабіну водія. Він дуже гарно вийшов з цієї ситуації, дякую йому, і ми поїхали далі, – пригадує Майя Дмитрівна.
Першою зупинкою на шляху до Запоріжжя стала Новомиколаївка, де пенсіонерів зустріли поліцейські. Вони доправили стареньких до Транзитного центру.
– Нас забрали начальник Гуляйпільської поліції Віталій Куцак та старший оперуповноважений Іван Хоменко – це найкраща поліція у нашій країні. Хлопці також до Новомиколаївки доїхали, нас забрали і привезли сюди в Транзитний центр. Працівники цього центру дуже уважні, дуже ввічливі, стараються в усьому допомогти. Я їм дуже-дуже вдячна. Я не знаю всіх імен, не знаю і не запам’ятаю, мабуть, їх, але їхні обличчя та їхнє ставлення я запам’ятаю на все життя. Я дуже вдячна їм. Ми, звичайно, будемо їхати до дітей. Ми ще не зовсім вирішили, але як будуть документи, відразу поїдемо. Постараємось найближчим часом виїхати, – продовжує розповідь пенсіонерка.
В Транзитному центрі евакуйованих жителів Долинки оточили увагою та підтримкою. Наразі головне завдання – відновити їхні втрачені документи.
– Майя Дмитрівна і Григорій Іванович отримають повний перелік послуг, які надає наш Транзитний центр. Це допомога від партнерів – гуманітарні набори (продуктові та гігієнічні), а також юридичні консультації щодо відновлення документів та юридичний супровід. Наразі робота з відновлення документів вже розпочалася. Поки вона триває, евакуйовані будуть проживати в Транзитному центрі. А потім зможуть поїхати до рідних у Кременчуг, ми вже з ними зв’язалися, – зазначає координатор Транзитного центру від Департаменту соцзахисту населення Запорізької ОДА Денис Книш.
