У 1944 році радянська влада розпочала масову депортацію кримських татар із рідного Криму. Людей вивозили цілими родинами у товарних вагонах, даючи лише кілька хвилин на збори. За два дні з півострова депортували понад 190 тисяч людей, серед яких більшість – жінки, діти та літні люди. Тисячі людей загинули дорогою або вже у місцях заслання через голод, хвороби та нелюдські умови. Радянський режим намагався стерти саму присутність кримських татар у Криму – знищувалися назви сіл, мечеті, культурна спадщина та навіть згадки про народ. У 2015 році Верховна Рада України визнала депортацію кримськотатарського народу актом геноциду. Сьогодні цей злочин уже визнали й парламенти низки інших держав. Наразі кримські татари знову живуть в умовах окупації та переслідувань у Криму. Саме тому 18 травня – це не лише про пам’ять. Це і про боротьбу за право жити на своїй землі, говорити рідною мовою та зберігати свою ідентичність. Пам’ятаємо.
