Музичне привітання від школярів та цікаві майстер-класи. В Запорізькому транзитному центрі для евакуйованих на честь Всесвітнього дня вишиванки організували творчу програму «Стежки додому вишиваємо разом».
Для тимчасових мешканців Транзитного центру дорога до Запоріжжя була непростою, сповненою тривог і переживань. Та навіть далеко від рідної домівки жителі прифронтових громад несуть у серці традиції, спогади, тепло рідних вулиць і віру в повернення. Непроста доля спіткала й 73-річну Ганну Іванівну.
– Я виїхала із села Червоний Яр на Пологівщині. Зараз там нема зв’язку, всі будинки зруйновані. Тут, в Транзитному центрі, всі культурні і ввічливі. І лікарі нас відвідують, і харчування смачне, і концерт для нас організували. Сьогодні важливе свято, бо все це наше – Україна, вишиванки, історія і традиції, – поділилася жінка.
– Діти підготували невеличкий перформанс до Всесвітнього дня вишиванки. Ми пояснили учням, що вони виступатимуть перед людьми, що втратили рідні домівки і потребують особливої уваги та підтримки. Наші третьокласники все це розуміють, адже і серед їхніх однолітків багато ВПО. В нашому ліцеї майже 25 % учнів – це діти, що виїхали до Запоріжжя з різних областей України, – розповіла заступниця директора ліцею Наталія Плотнікова.
Для маленьких артистів та ВПО, що перебувають у Транзитному центрі, майстри виробничого навчання Запорізького вищого професійного училища провели майстер-класи. Для дітей підготували творчу майстерню з розпису тематичних лекал фарбами, олівцями та маркерами. А дорослі ознайомилися зі стародавньою українською технікою вибійки та відтворили орнамент на серветках із тканини, створивши власний унікальний виріб.
Поспілкувалися із вимушеними переселенцями та привітали їх із Всесвітнім днем вишиванки директорка Департаменту освіти і науки Запорізької ОДА Олена Казаннікова та заступниця директора Департаменту соцзахисту населення облдержадміністрації Ірина Сороколіт.
– Сьогоднішнє свято має для нас велике значення, оскільки вишиванка – це той елемент національної ідентичності, що об’єднує людей. Це не просто частина одягу, це символ духовної сили, любові до рідної землі, єднання поколінь, поваги до нашого коріння. Для людей, що перебувають в Транзитному центрі, втрата рідної домівки – це пекучий біль. Ми намагалися сьогодні не тільки підняти їм настрій, а й підтримати їх та вселити віру в нашу Перемогу, – зазначила Ірина Сороколіт.
