Презентуємо важливий практичний інструмент — посібник «Організація і проведення громадських слухань у територіальних громадах України. Дорожня карта» (за ред. О. Леонтьевої та А. Орлова; Запоріжжя, 2026. – 38 с.).
Це дієвий прикладний механізм, який допоможе громадам проходити складні процеси раннього відновлення через реальний діалог та залучення жителів. Дорожня карта створювалася у синергії — разом із безпосередніми учасниками, представниками громад, громадського сектору та партнерами проєкту.
Чому громадські слухання є критично важливими сьогодні?
Громадські слухання — це одна з найважливіших форм безпосередньої демократії, закріплена статтею 13 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». В умовах децентралізації, правового режиму воєнного стану та європейського курсу України цей інструмент набуває особливого значення. Він дозволяє:
-Забезпечити прозорість та підзвітність місцевої влади.
-Враховувати реальні потреби людей при формуванні політики відбудови.
-Запобігати внутрішнім конфліктам та підвищувати довіру між мешканцями та ОМС.
-Якісно покращувати проєкти рішень, програми та стратегії розвитку.
-Відповідати європейським (Орхуська конвенція, Рекомендації Ради Європи) та міжнародним стандартам публічної участі (зокрема, світовій моделі IAP2 Spectrum of Public Participation).
Що всередині Дорожньої карти?
Посібник містить чіткий, покроковий алгоритм організації та проведення громадських слухань відповідно до найактуальнішого законодавства України. На сторінках видання ви знайдете:
Правову основу: детальний розбір Конституції України, Закону «Про місцеве самоврядування» з урахуванням останніх змін щодо народовладдя на місцевому рівні, а також законів «Про звернення громадян» та «Про доступ до публічної інформації».
Покрокову процедуру ініціювання: від створення ініціативної групи, збору необхідної кількості підписів (від 30 до 150+ залежно від масштабу питання та громади) до порядку розгляду звернення та алгоритму оскарження безпідставних відмов.
Організаційну підготовку: правила формування Підготовчого комітету (із дотриманням обов’язкової квоти для громадськості у 30-40%), вибору формату (очний, онлайн чи гібридний) та фінансування з місцевого бюджету.
Канали якісного інформування: Реєстр контролю якості інформування та обов’язкові інструменти комунікації (від сайту й соцмереж до дошок оголошень та месенджерів у старостинських округах).
Регламент проведення: типовий порядок денний, таймінг виступів та вимоги до технічного супроводу (обов’язкові аудіо-, відеозапис та онлайн-трансляція).
Фіксацію результатів та моніторинг: правила складання протоколу, обов’язковість 30-денного строку розгляду пропозицій владою, створення Звіту про врахування пропозицій та впровадження системи моніторингу виконання рішень (через 3, 6 та 12 місяців).
Документ є універсальним: він враховує кращі українські практики (успішні кейси Вінниці, Полтавщини, Бібрської, Василівської та Бориславської громад), європейський досвід (Польща, Чехія, Франція) та може бути легко адаптований під специфіку будь-якої української громади. >
Для кого цей посібник?
Видання буде корисним та цікавим для широкого кола читачів, які прагнуть зробити громадські слухання реальним інструментом впливу, а саме для:
- голів територіальних громад, секретарів місцевих рад та депутатів;
- фахівців виконавчих органів ОМС та спеціалістів із питань взаємодії з громадськістю;
- громадських активістів, лідерів думок та старост;
- представників ініціативних груп, органів самоорганізації населення (ОСН) та всіх небайдужих жителів.
Якісно організовані громадські слухання — це не формальний обов’язок, а потужний ресурс для розвитку. Нехай цей посібник стане вашим надійним путівником у щоденній роботі з людьми та задля людей!
Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» в межах Проєкту «Імпульс: розширення можливостей громадянського суспільства для стійкості та відновлення України», що реалізовується завдяки фінансуванню Норвегії (Norad) та Швеції (Sida), у партнерстві з Фондом Східна Європа. Зміст матеріалу не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження», Фонду Східна Європа, Уряду Норвегії та Уряду Швеції.
