У Запоріжжі відкрили меморіальну табличку на честь Сергія Штепи – Захисника України з позивним «Німець». Чоловік загинув 24 вересня 2024 року поблизу Приютного на Запоріжжі. Біля будинку, де він жив разом із родиною, зібралися його рідні, друзі та сусіди, щоб вшанувати пам’ять Героя.
Сергій Штепа народився та виріс у Запоріжжі. Після навчання здобув професію автокранівника, а згодом пов’язав своє життя із Запорізьким заводом феросплавів. Понад 20 років працював горновим печі.
Його дружина Ніна згадує Сергія як людину, за якою завжди можна було почуватися захищеною.
– Він був чудовою людиною. Чоловік, за яким можна було сховатися, укритися. Він був дуже люблячим чоловіком. Ми працювали з ним разом в одну зміну. Наші колеги навіть жартували: «Ви хоч колись сваритеся?». Так вийшло, що ми ніколи не сварилися, – розповіла пані Ніна.
Подружжя прожило разом 25 років, має сина. Особливим для родини став 18-й рік їхнього шлюбу – тоді, у 2021-му році, Сергій запропонував дружині повінчатися. Вінчання відбулося 21 червня – у день їхнього весілля.
У березні 2023 року Сергій став на захист України. Служив у складі 110-ї окремої бригади ТрО, брав участь у боях на Донецькому та Запорізькому напрямках, згодом захищав Сумщину та Харківщину. 24 вересня 2024 року під час бойового завдання поблизу Приютного зв’язок із Сергієм обірвався. Тривалий час він вважався безвісти зниклим. Рідні не втрачали надії знайти його живим.
– Я не знала, що він загинув. Я навіть не відчувала цього. Я його шукала живим. Я сподівалася, що знайду його живим, – зі сльозами на очах згадує дружина Героя.
Сергій був нагороджений медаллю «Незламним Героям» та відзнакою «Козацький Хрест».
– Я досі не вірю. Для мене він усе одно живий. У нас із ним багато всього було за цей час. Сергій був дуже хорошим другом, людиною та працівником, – розповів Анатолій Меншиков, який працював із Сергієм понад 20 років на Запорізькому заводі феросплавів.
Для родини Сергій назавжди залишиться люблячим, надійним чоловіком та батьком. Він любив риболовлю та шахи. А вдома з дружиною вони могли серед звичайних домашніх справ зупинитися й станцювати повільний танець.
Тепер біля його будинку встановлено меморіальну табличку. Вона нагадуватиме мешканцям про людину, яка жила поруч, працювала, любила свою родину і віддала своє життя за незалежність України.
