Іван Григорович та Валентина Олексіївна виїхали з Олешок після підриву Каховської ГЕС. Тепер живуть у модульному містечку в Ірпені. Згадують, що їх одразу зустріли земляки – тут багато людей з Каховки, Херсона. І хоч приміщення мале, є всі умови: попрати, туалети, душ, безоплатні їдальня, газ та світло. У день підриву вода затопила їхній дім на 4 метри. За 10 днів зійшла – стелі, перестінки, вся глина завалилися, все перемішалося. «І такий був ступор… В нас були тільки документи, ми нічого з собою не взяли. В дружини було кілечко якесь, я козакував 25 років – полковник українського козацтва, ми з дітьми займалися, був депутатом – форми, нагороди, все лишилося там». Чоловік родом із Ромнів на Сумщині, а на Херсонщину потрапив після навчання. Валентина – з Олешок. Зробили дім у 70-х, тримали курей, теплиці, город – росло все: помідори, огірки, салати, картопелька. Черешня, полуничка. У підвалах чого тільки не було: 100 л вина, різні коньяки, багато закаток. Зараз отримують і картоплю, і багато всього від друзів, з якими навчалися ще в 60-х і досі спілкуються: ті надсилають по 10-11 посилок. Це історія про непросте, але життєво важливе рішення. Дізнайтеся зараз про виплати, житло, транспорт для вчасної евакуації на гарячій лінії 1548. Буде складно, але врешті все буде добре.
За місяць знайомі та волонтери допомогли доїхати до кордону з Сумщиною. Дісталися Києва, де зустрів онук. Майже рік жили в передмісті у родичів, та переїхали в Ірпінь ближче до онука – і вже 2 роки тут.
