Східне партнерство — інтенсифікація відносин України та ЄС
3 грудня 2008 року Європейська Комісія представила свої пропозиції щодо Східного партнерства - польсько-шведської ініціативи, представленої у травні 2008 року і схваленої на саміті глав держав та урядів країн - членів ЄС у червні 2008 року.
Очікується, що остаточне рішення лідери держав та урядів країн - членів ЄС схвалять вже у березні 2009 року.
Східне партнерство має охопити 6 країн - сусідів ЄС: Азербайджан, Вірменію, Грузію, Молдову, Україну, а також Білорусь за умови процесу демократизації країни.
Це амбітне партнерство передбачає підвищення рівня політичної взаємодії, включаючи перспективу нового покоління угод про асоціацію, далекосяжну інтеграцію в економіку ЄС, спрощення перетину кордону ЄС для громадян за умови дотримання вимог безпеки, посилення механізмів енергетичної безпеки на користь усіх зацікавлених сторін, а також підвищення фінансової допомоги. ЄС пропонує більш інтенсивну поточну підтримку реформ країн-партнерів через Комплексну програму інституційного розвитку та новий багатосторонній вимір, який дасть можливість об’єднати усіх партнерів при вирішенні спільних викликів. Нове партнерство включає заходи, спрямовані на підтримку соціально-економічного розвитку у зазначених країнах, а також п’ять ключових ініціатив.
Після 1989 року разючі зміни відбулися на схід від ЄС. Поступові розширення Європейського Союзу сприяли його більшій географічній близькості зі східними сусідами, а реформи, підтримані Європейською політикою сусідства, наблизили ці країни у політичному та економічному аспектах. Зростає відповідальність ЄС за надання допомоги своїм партнерам для вирішення політичних та економічнихпроблем, а також для підтримки їх прагнення тісніших зв’язків.
Провівши консультації зі своїми східними партнерами, Європейська Комісія пропонує поглибити двосторонні відносини та запровадити нову багатосторонню основу для співпраці. Керуючись успішною роботою, здійсненою в рамках Європейської політики сусідства, Східне партнерство пропонує більш поглиблений підхід до розвитку двосторонніх відносин. Це політика, що базується на диференційному підході співпраці з кожним з партнерів і присвячена підтримці кожної окремої країни з урахуванням її особливостей та темпів розвитку. Ініціатива має такі головні пункти:
- нові угоди про асоціацію, включаючи глибокі та комплексні угоди про зону вільної торгівлі для тих країн, які прагнуть і готові брати на себе відповідні далекосяжні зобов’язання з ЄС;
- комплексні програми за фінансової підтримки ЄС для покращення адміністративної спроможності країн-партнерів;
- поступова інтеграція в економіку ЄС (із дотриманням асиметрії, необхідної економікам країн-партнерів), включаючи юридичні зобов’язання щодо наближення регуляторних норм;
- заохочення країн-партнерів до розвитку мережі вільної торгівлі між ними;
- укладення „договорів мобільності та безпеки”, які сприятимуть простішому легальному перетину кордону ЄС, посилюючи при цьому заходи, спрямовані на боротьбу з корупцією, організованою злочинністю та незаконною міграцією. Ці договори також передбачатимуть приведення системи притулків у відповідність до стандартів ЄС і створення інтегрованих структур управління кордонами з остаточною метою запровадження безвізового режиму для усіх країн-партнерів;
- Європейська Комісія вивчить можливості для розвитку трудової мобільності з перспективою більшої відкритості ринків праці ЄС;
- програми, спрямовані на соціально-економічний розвиток країн-партнерів, зокрема, у напрямі подолання гострих соціально-економічних розбіжностей між цими країнами;
- створення чотирьох багатосторонніх політичних платформ: демократія, належне управління та стабільність; економічна інтеграція та зближення з політичними курсами ЄС; енергетична безпека; контакти між громадянами для подальшої підтримки окремих реформ країн-партнерів;
- ключові ініціативи: програма інтегрованого управління кордонами; сприяння розвитку малих і середніх підприємств; сприяння розвитку регіональних ринків електроенергії, енергоефективності та відновлюваних джерел енергії; розвиток Південного енергетичного коридору; співпраця з попередження стихійних лих і техногенних аварій, готовності до них і реагування;
- посилення соціально-культурних контактів і ширше залучення громадянського суспільства та інших зацікавлених сторін, включаючи Європейський парламент. Європейська Комісія пропонує розпочати реалізацію цієї ініціативи навесні 2009 року на спеціальному саміті Східного партнерства, до якого будуть залучені керівники країн та урядів країн - членів ЄС та країн-партнерів.
Надалі планується проводити раз на два роки саміти з метою визначення напрямків та пріоритетів Східного партнерства. Щорічні зустрічі міністрів закордонних справ будуть націлені на перегляд досягнень та визначення більш детальних політичних інструкцій щодо подальшої діяльності. Посадові особи та експерти, залучені до процессу реформ, мають зустрічатися двічі на рік у рамках чотирьох тематичних платформ: демократія, належне врядування та стабільність, економічна інтеграція та конвергенція з політиками ЄС, енергетична безпека та міжособистісні контакти).
ЄС вже надає фінансування східним країнам-партнерам для реалізації двосторонніх програм у рамках Європейського інструменту сусідства та партнерства на 2007-2010 роки, зокрема, обсяг такого фінансування становить для України 494 млн. євро (для порівняння: для Вірменії - 98,4; Азербайджану - 92; Грузії - 120,4 (додаткове фінансування від 500 млн. євро буде доступним для Грузії з метою подолання наслідків серпневої кризи 2008 року); Молдови - 209, 7).
Країни-партнери Європейського інструменту сусідства та партнерства можуть скористатися фондами для транскордонного співробітництва, посилення спроможності врядування і посилення інвестування.
Передбачається надання додаткової фінансової допомоги - значне зростання частки допомоги від 450 млн. євро у 2008 році до 785 млн. у 2013 році. Тобто планується виділити значне фінансування у розмірі 350 млн. євро на додаток до планових ресурсів на період 2010-2013 років. Планується також перерозподіл коштів у розмірі 250 млн. євро, що раніше виділялися на регіональні програми Європейської політики сусідства.
Україна - лідер серед східних країн та вже має тісні двосторонні відносини з Європейським Союзом. Східне партнерство надасть можливість значно посилити спільну роботу, зокрема, що стосується регуляторної апроксимації. Крім того, Східне партнерство додасть багатостороннього виміру співпраці Європейського Союзу з Україною. Зокрема, платформа східного партнерства щодо економічної інтеграції та регуляторної апроксимації включатиме також пріоритет щодо створення поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі, що може одного дня привести до інтегрування в Економічне співтовариство сусідств, таким чином об’єднуючи разом ЄС та східних партнерів. Це в свою чергу сприятиме розвитку економіки України.
Управління зовнішніх зносин та зовнішньоекономічної діяльності
