Зона вільної торгівлі, з одного боку, розширює доступ українських товарів та послуг до потужного ринку ЄС, полегшує доступ європейських інвестицій в Україну. Однак, з іншого боку, полегшений доступ імпорту високоякісних товарів і послуг з ЄС в Україну створює додаткову конкуренцію українським виробникам. У зв'язку з цим, виникає об'єктивна необхідність проведення оцінки впливу підписання угоди, що дозволить визначити переваги та можливі ризики, які матимуть негативні наслідки для економіки України.
До потенційних переваг слід віднести:
- створення гармонізованого правового поля для забезпечення діяльності суб'єктів торговельних відносин шляхом наближення законодавства України до законодавства ЄС;
- стимулювання розвитку конкуренції та обмеження монополізму;
- покращення доступу вітчизняної металопродукції на ринок ЄС;
- збільшення обсягів інвестицій з країн-членів ЄС в металургійну галузь України;
- розширення номенклатури товарів на внутрішньому ринку;
- гармонізація митних процедур та підвищення ефективності діяльності митних органів в контексті сприяння торгівлі;
- підвищення обсягів двосторонньої торгівлі і, як наслідок, збільшення надходження валютних коштів;
- поліпшення умов експорту української металопродукції у зв'язку з отриманням цінової переваги за рахунок скасування ввізного мита;
- переоснащення і модернізація вітчизняних металургійних підприємств;
- покращення доступу до якісної імпортної техніки та устаткування.
До потенційних ризиків слід віднести:
- посилення конкурентного тиску на внутрішньому ринку металопродукції;
- витіснення національного виробника з внутрішнього ринку металопродукції;
- брак коштів та необхідність пошуку партнерів і інвесторів з метою модернізації виробництв;
- необхідність переоснащення і зміни технологій виробництва.
Ринок металопродукції. Гірничо-металургійний комплекс - це найбільш значимий сектор української економіки. Він є великий соціально-економічною системою, що забезпечує розвиток інших базових галузей вітчизняної економіки - автомобільної, машинобудування, суднобудування, будівництва тощо.
Крім того, великі металургійні комплекси відіграють важливу роль у розвитку регіональних економік і функціонуванні їх соціальної інфраструктури, особливо в таких індустріальних регіонах, як Донецький, Дніпропетровський і Запорізький.
Найбільш відмінною рисою сектору металургійного виробництва та виробництва готових металевих виробів є його чітка експортна орієнтованість. Завдяки експортної орієнтації ГМК вносить значний внесок у виробництво ВВП (майже 3%), близько 30% в експорті всієї продукції і забезпечує надходження понад 40% валюти в країну.
Більшість розвинених країн відносять продукцію сектора чорної металургії до чутливим групам товарів. Металургійна галузь надзвичайно важлива для економіки України, тому необхідно передбачити такі форми співпраці з ЄС, які були б вигідні для обох сторін.
Низька додана вартість українського експорту металопродукції компенсується зовнішнім попитом. Це пов'язано з тим, що більшість європейських країн намагаються вивести етапи виробничого процесу, які шкодять навколишньому середовищу, за кордон. Однак на своїй території вони залишають міні-заводи, які фактично залежать від українських поставок залізної руди, коксу та стальних заготовок. Тому різні структури виробництва в Україні та ЄС зумовлять розвиток внутрішньогалузевої торгівлі. Також варто відзначити, що більшість тарифних обмежень у торгівлі між Україною та ЄС були усунуті в результаті вступу України до СОТ і покупкою українськими підприємствами прокатних потужностей в Європі.
Однак, якщо українська металургія не буде модернізуватися, в середньостроковій перспективі вітчизняні виробники втратять ринки ЄС, Китаю чи іншої країни, яка стане одночасно і низьковитратних і високотехнологічним виробником сталі. Це пояснюється тим, що конкуренція за ринок ЄС загострюватиметься як з боку європейських компаній, так і інших великих експортерів в ЄС. Також загрозу вітчизняним виробникам складають в першу чергу Туреччина та Російська Федерація, а також Китай та Індія, які активно інвестують кошти в розвиток цієї галузі. Так, Туреччина вже досягла високого рівня галузевої інтеграції з ЄС завдяки наявності митного союзу між сторонами. Більш того, турецькі металургійні підприємства та її національна галузева асоціація є асоційованими членами Європейської конфедерації металургійної промисловості (EUROFER).
Таким чином, можна стверджувати, що прийняття угоди про ЗВТ між Україною та ЄС не тільки не зашкодить вітчизняним виробникам, а навпаки, може стати потужним чинником для модернізації української металургії, запобігання ініціювання торгівельних обмежень ЄС щодо України (насамперед, антидемпінгових розслідувань). При цьому угода має передбачати поступову гармонізацію законодавства України з ЄС у сферах, нереформованість яких викривлює умови торгівлі металопродукцією.
Аграрний сектор. По-перше, має місце значне перевищення масштабів виробництва торгівлі країн ЄС над обсягами виробництва і торгівлі сільськогосподарською продукцією України. ЄС є провідним експортером і провідним імпортером у торгівлі сільськогосподарською продукцією у світі.
Частка країн ЄС у світовому експорті сільськогосподарських товарів склала 42%, а в світовому імпорті - 44% в 2009 р. Вартість експорту
сільськогосподарських товарів України була у 2009 році в 50 разів нижче, ніж
вартість сільськогосподарського експорту ЄС.
По-друге, високий рівень підтримки галузі, який існує в ЄС, з одного боку, і низький рівень підтримки сільського господарства України, з іншого боку, зумовлюють підвищені ризики ЗВТ саме для сільського господарства України.
По-третє, існує несиметричність у торговельних режимах, зокрема, в рівні тарифного захисту сільського господарства.
Крім того, ЄС використовує спеціальні захисні заходи (СЗЗ), передбачені в Угоді по сільському господарству СОТ, для захисту своїх виробників від зростання обсягів імпорту і зниження цін. 23,8% тарифних ліній сільськогосподарських товарів ЄС захищені спеціальними захисними заходами. Україна, як новий член, не має права використовувати СЗЗ для захисту своїх виробників.
При будь-яких умовах, визначених в ході переговорів, слабкий партнер завжди ризикує більше, ніж сильний. Однак, навіть ЄС захищає своє сільське господарство в угодах про ЗВТ з іншими країнами та групами країн. Всі домовленості між ЄС та іншими країнами та групами країн мають винятки, які стосуються саме сільського господарства. Це пояснюється роллю сільського господарства у забезпеченні продовольчої безпеки, сільського розвитку, а також залежністю сільського господарства від природних умов. Так, вітчизняні виробники об'єктивно не можуть, як показав досвід перших років перебування у СОТ, витримати тиск більш розвиненого сільського господарства, яке до того ж субсидується на більш високому рівні.
Найбільш чутливими до зниження митних тарифів та рівня нетарифного захисту після вступу України до СОТ стали товари м'ясної групи (м'ясо і продукти його переробки), тобто обсяги імпорту яких з країн ЄС суттєво зросли в результаті лібералізації торговельних режимів. З ринком м'яса і м'ясних субпродуктів пов'язані основні ризики ЗВТ з урахуванням:
- чутливості до зниження митних тарифів;
- кризи в галузі (крім птахівництва);
- невідповідності стандартам ЄС та нестачу коштів на гармонізацію стандартів.
Враховуючи міркування продовольчої безпеки, захист аграрного сектору в ході переговорів є стратегічно важливим. З іншого боку, враховуючи значний потенціал країни в нарощуванні виробництва продуктів тваринництва та зернових, а також сприятливі довгострокові тенденції зростання попиту на світових ринках, важливим є створення умов для зростання експорту сільськогосподарської продукції.
