Асоціація з ЄС дасть вітчизняним зерноторговим компаніям можливість зміцнити свої позиції на європейському ринку і стимулює новий виток розвитку зернової галузі за рахунок доступу до більш дешевих кредитів та високотехнологічному обладнанню. Про це заявив начальник відділу АПК ДП «Держзовнішінформ» Олександр Одосій на телеканалі БТБ у телепередачі «Профільний інтерес», присвяченої можливостям і загрозам, які відкриває підписання Асоціації з ЄС перед українськими експортерами зерна.
За словами Олександра Одосія, агропромислова галузь є однією з найбільш сильних галузей української економіки і українські аграрії більш інших готові до підписання Асоціації з ЄС. Можливості ж, які відкриває перед українськими експортерами підписання асоціації, очевидні. Головна з них - гарантований обсяг експорту зерна та продуктів його переробки в ЄС.
«В останні роки постачання зерна в ЄС були досить великими, - близько 4,1 млн. тонн в 2011, 7,8 млн. тонн в 2012, близько 4 млн. тонн - у першому півріччі 2013 року. Головною конкурентною перевагою зернової галузі України є більш низька собівартість і наявність хорошої інфраструктури», - сказав Олександр Одосій, зазначивши, що оскільки ЄС позиціонує себе як експортер високоякісного зерна, перед українськими експортерами відкриваються великі експортні можливості щодо фуражної групи зернових. Європейський союз є одним з найбільших в світі виробників і постачальників зернових культур, конкуруючи з такими країнами як США, Бразилія, Аргентина, Австралія, Канада, Росія, і звичайно Україна. Проте ЄС, в основному, експортує продовольчу пшеницю і ячмінь, при цьому імпортуючи кукурудзу та олійні культури. Постачання українського зерна до країн ЄС є достатньо великими, проте вони залежать від експортного потенціалу України та рівня валового збору в ЄС в певні маркетингові роки. За останні десять років обсяги експорту зерна коливалися від 329 тис. тонн до 7,8 млн. тонн (частка в загальному експорті зерна коливалася від 6% до 29%).
«Варто зазначити, що в проекті, що стосується квот, прописано, що квота на дану групу продукції включає в себе також групу 11 УКТ ЗЕД - продукти переробки зернових. Тобто , квота в розмірі 950 тис. тонн (1 млн. тонн через 5 років) поширюється, як на експорт пшениці, так і борошна. Саме це дає певні преференції українським виробникам. Адже експорт борошна, як товару з більшою доданою вартістю більше вигідний. Досить порівняти - при поточній ціні на борошномельну пшеницю на базисі FOB - порти Чорного та Азовського морів у 245-255 дол. США/т , вартість борошна на тих же умовах оцінюється в 300-320 дол. США/т», - підкреслив Олександр Одосій.
Також, за словами експерта, Україна має всі можливості для того , щоб збільшити урожай зернових аж до 100 млн. т. Проте для реалізація цих можливостей необхідно вирішити деякі завдання: «У першу чергу - це недосконала інфраструктура, яка на даний момент задовольняє запити експортерів, однак буде недостатньою у разі нарощування виробництва зернових. Так у 2012 р. в Україні налічувалося понад 750 сертифікованих зернових складів загальним обсягом до 33 млн. тонн одночасного зберігання. Інші зерносховища, місткість яких оцінюється на рівні 15-16 млн. тонн , або не можуть забезпечити якісні умови зберігання, або не мають сучасного технічного оснащення для довгострокового збереження зерна. Тобто, навіть при врожаї зерна в поточному році на рівні 58-62 млн. і олійних культур на рівні 12-13 млн. (разом понад 71 млн. т) відчувається дефіцит складських потужностей».
Ще одним питанням, що вимагає вирішення, за словами Олександра Одосія, є обмежені пропускні можливості українських портів. На сьогодні українські порти можуть перевалювати близько 35 млн. т зерна на рік, що є достатнім при сьогоднішньому експортному потенціалі в 28-30 млн. т. Але у разі збільшення експорту до 40-50 млн. т, потрібно інвестиції для нарощування пропускних потужностей українських портів на 25-40 %.
Третім важливим питанням, що вимагає вирішення, на думку експерта, є транспортна система. «Сьогодні в Україні налічується близько 10,8 тис. зерновозів, з яких 1,5-1,7 тис. перебувають в оренді в країнах СНД і порядку 1,5-1,6 - на планових ремонтах. Для внутрішнього ринку залишається менше 8 тис. вагонів - зерновозів. Якщо в найближчі роки в Україні не будуть закуповуватися або будуватися вагони даного типу, а щорічно з обігу вилучатимуться близько 500 старих вагонів , то можна прогнозувати, що до 2020 року в Україні не залишиться даного вагонного парку», - зазначає Олександр Одосій. За його словами, якраз лібералізація торгівлі з ЄС дасть можливість українським аграріям модернізувати портові елеваторні потужності, побудувати нові вагони - зерновози за рахунок залучення більш дешевих кредитів, поліпшення інвестиційного клімату та імпорту високотехнологічного європейського обладнання.
За матеріалами Міністерства економічного розвитку і торгівлі України,
