Інформація станом на 03.10.2014

1. Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII розроблено з урахуванням пропозицій і зауважень Парламентської асамблеї Ради Європи, та зокрема, закріплено за прокуратурою наступні функції:

1) підтримання державного обвинувачення в суді;

2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених Законом, а саме:

2.1. Прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорюванні права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист.

2.2. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

3) нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Систему прокуратури України становлять, відповідно до Закону:

1) Генеральна прокуратура України;

2) регіональні прокуратури;

3) місцеві прокуратури;

4) військові прокуратури (до військових прокуратур належать Головна військова прокуратура (на правах структурного підрозділу Генеральної прокуратури України), військові прокуратури регіонів (на правах регіональних), військові прокуратури гарнізонів та інші військові прокуратури (на правах місцевих), перелік яких визначається в Додатку до Закону.

Визначено вимоги до кандидатів на зайняття посади прокурором місцевої прокуратури може бути призначений громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи в галузі права не менше двох років та володіє державною мовою., прокурором регіональної прокуратури - стаж роботи на посаді прокурора не менше трьох років, прокурором Генеральної прокуратури України - стаж роботи на посаді прокурора не менше п’яти років. В свою чергу, військовими прокурорами призначаються громадяни з числа офіцерів, які проходять військову службу або перебувають у запасі і мають вищу юридичну освіту. Порядок зайняття посади прокурора визначається Положенням про проходження військової служби у військовій прокуратурі. В окремих випадках за наказом Генерального прокурора України на посади прокурорів та слідчих військової прокуратури можуть бути призначені особи, які не є військовослужбовцями і не перебувають у запасі та відповідають вищезазначеним вимогам.

Цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування 25.04.2015 року, крім пункту 5 розділу XII (крім підпунктів 3, 5, 8, 9, 12, 20, 42, 49, 63, 67), розділу XIII цього Закону, які набрали чинності 26.10.2014 року.

 

2. Законом України «Про Національне антикорупційне бюро України» від 14.10.2014 №1698-VII створено Національне антикорупційне бюро України (далі - Національне бюро), яка є державним правоохоронним органом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових. Національне бюро відповідно до Закону зобов’язано:

1) здійснювати оперативно-розшукові заходи з метою попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень, віднесених законом до його підслідності;

2) здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень, віднесених законом до його підслідності;

3) вживати заходів щодо розшуку та арешту коштів та іншого майна, які можуть бути предметом конфіскації або спеціальної конфіскації у кримінальних правопорушеннях, віднесених до підслідності Національного бюро, здійснює діяльність щодо зберігання коштів та іншого майна, на яке накладено арешт;

4) взаємодіяти з іншими державними органами, органами місцевого самоврядування та іншими суб’єктами для виконання своїх обов’язків;

5) здійснювати інформаційно-аналітичну роботу з метою виявлення та усунення причин і умов, що сприяють вчиненню кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності Національного бюро;

6) забезпечувати особисту безпеку працівників Національного бюро та інших визначених законом осіб, захист від протиправних посягань на осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, у підслідних йому кримінальних правопорушеннях;

7) забезпечувати на умовах конфіденційності та добровільності співпрацю з особами, які повідомляють про корупційні правопорушення;

8) звітувати про свою діяльність у порядку, визначеному цим Законом, та інформує суспільство про результати своєї роботи;

9) здійснювати міжнародне співробітництво у межах своєї компетенції відповідно до законодавства України та міжнародних договорів України.

Контроль за діяльністю Національного бюро здійснюється комітетом Верховної Ради України, до предмету відання якого відноситься боротьба з корупцією і організованою злочинністю, в порядку, визначеному Конституцією України, Законом України «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави», цим та іншими законами України.

Зокрема, відповідно до внесених змін до Кримінального кодексу України, статті 45, то корупційними злочинами відповідно вважаються злочини, передбачені частиною другою статті 191, частиною другою статті 262, частиною другою статті 308, частиною другою статті 312, частиною другою статті 313, частиною другою статті 320, частиною першою статті 357, частиною другою статті 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також злочини, передбачені статтями 354, 364, 364-1, 365-2, 368-370 Кримінального Кодексу України.

Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування., а саме 25.01.2015 року.

 

3. Законом України «Про засади державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційна стратегія)» на 2014-2017 роки                від 14.10.2014 №1699-VII затверджено засади державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційну стратегію) на 2014-2017 роки. Стратегія спрямована на:

• створення в Україні системи прийняття рішень щодо антикорупційної політики на основі результатів аналізу достовірних даних про корупцію та чинників, які до неї призводять, зокрема статистичних спостережень, моніторингу виконання цих рішень та їх впливу на стан справ з питань запобігання корупції незалежним спеціалізованим органом із залученням представників громадянського суспільства, а також формування суспільної підтримки у подоланні корупції.
• створення прозорих засад фінансування проведення виборів, діяльності політичних партій, усунення корупціогенних ризиків у діяльності виборних органів, посилення громадського контролю за їх діяльністю.
• створення системи доброчесної та професійної публічної служби відповідно до міжнародних стандартів і кращого світового досвіду.
• запровадження ефективних антикорупційних програм у центральних органах виконавчої влади, а також на державних підприємствах, забезпечення для суспільства прозорості їх діяльності.
• продовження реформування законодавства про державні закупівлі з метою усунення ризиків корупції та впровадження прозорої системи проведення державних закупівель.
• реформування судової влади в Україні та усунення ризиків корупції у судочинстві та діяльності органів кримінальної юстиції.
• усунення корупційних передумов ведення бізнесу, формування сприятливого для відмови від корупційної практики бізнес-клімату та нетолерантного ставлення бізнесу до корупції.
• реалізацію права осіб на доступ до інформації, забезпечення відкритості суспільно необхідної інформації, яка може використовуватися для виявлення і припинення корупційної практики, дієвий державний контроль за реалізацією відповідного законодавства.
• створення системи інструментів, які дадуть змогу ефективно виявляти та розслідувати корупційні злочини, конфісковувати майно, яке було предметом злочинної діяльності або набуте внаслідок такої діяльності, притягувати до відповідальності осіб, причетних до вчинення корупційних злочинів.
• формування в суспільстві ідеї нетерпимості до проявів корупції.

Закон набрав чинності 26.10.2014 року.

 

4. Законом України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 №1700-VII встановлено, що основними складовими превентивної антикорупційної системи згідно Законом визначається:

• наявність спеціалізованого органу з питань запобігання корупції  (Національна комісія з питань запобігання корупції);
• правила формування та реалізації антикорупційної політики;
• антикорупційні обмеження (щодо використання службового становища, одержання подарунків, сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, спільної роботи близьких осіб, після припинення діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування);
• запобігання та врегулювання конфлікту інтересів (види конфлікту інтересів, шляхи врегулювання);
• спеціальні антикорупційні інструменти (антикорупційна експертиза, спеціальна антикорупційна перевірка, Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення, вимоги щодо прозорості та доступу до інформації);
• захист викривачів (захист осіб, які повідомляють про факти корупції від незаконного звільнення, переведення, зміни істотних умов трудового договору);
• відповідальність за корупційні та пов’язані з корупцією правопорушення (кримінальна за безпосередньо корупцію (зловживання повноваженнями, незаконне збагачення тощо), адміністративна (за пов’язані із корупцією правопорушення (порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, щодо одержання дарунка (пожертви), вимог фінансового контролю тощо), дисциплінарна та цивільно-правова (за обидва види порушень);
• усунення наслідків корупційних правопорушень (скасування актів, визнання нікчемними правочинів, відшкодування збитків у судовому порядку);
• міжнародне співробітництво.

Зокрема, передбачено створення спеціалізованого превентивного антикорупційного центрального органу виконавчої влади із спеціальним статусом – Національної комісії з питань запобігання корупції, на яку покладатимуться функції із:

 

• забезпечення формування та реалізації антикорупційної політики із залученням громадськості;
• здійснення аналізу та дослідження ситуації з корупцією;
• розроблення, моніторингу та координації виконання Антикорупційної стратегії та державної програми з її реалізації;
• моніторингу та контролю за виконанням актів законодавства щодо професійної етики та конфлікту інтересів;
• координації і методичної допомоги у виявленні та усуненні органами корупційних ризиків;
• здійснення фінансового контролю (перевірка декларацій, моніторинг способу життя);
• затвердження правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування;
• співпраці з викривачами, вжиття заходів щодо їх правового захисту;
• роз’яснення, методичної та консультативної допомоги щодо застосування антикорупційного законодавства;
• здійснення міжнародного співробітництва у сфері антикорупційної політики.

 

Цей Закон набирав чинності з дня, наступного за днем його опублікування 26.10.2014 року та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання ним чинності, а саме 26.04.2015 року.

 

5. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення кінцевих вигодоодержувачів юридичних осіб та публічних діячів» від 14.10.2014 №1701-VII визначено механізм розв’язання проблеми виявлення фізичної особи – кінцевого вигодоодержувача юридичних осіб, а також вільного доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Цей Закон набирає чинності через місяць з дня його опублікування, а саме 25.11.2014 року.

 

6. Законом України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за порушення виборчих прав громадян» від 14.10.2014 №1703-VII внесено зміни до Кримінального кодексу України, а саме до статей 157, 158, 158-1, 159-1, 160.

Закон набрав чинності 23.10.2014 року.

7. Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання виконання інвестиційних програм у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення» від 01.10.2014 №552 затверджено Порядок здійснення контролю за виконанням інвестиційних програм у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, а також встановлено що:

- граничним рівнем вартості інвестицій, які можуть залучатися суб’єктами господарювання за інвестиційними програмами у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення і які включаються до економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, є фактична ефективна відсоткова ставка, за якою суб’єкт господарювання залучає інвестиції та яка не може перевищувати розміру облікової ставки Національного банку України плюс 3 відсотки;

- суб’єкти господарювання залучають інвестиції в обсягах, що можуть бути повернуті протягом строку виконання інвестиційних програм у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення без виникнення ризику втрати ними фінансової незалежності;

- граничний строк дії інвестиційних програм у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення не може бути меншим строку повного погашення зобов’язань за ними.

Постанова набрала чинності 29.10.2014 року.