Сьогодні виповнюється 45 років з часу ухвалення конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів (відомої під назвою «Рамсарська конвенція» за назвою міста заснування — Рамсар, що в Ірані). Україна поновила своє членство в конвенції у 1996 році та входить до числа 168 країн - Договірних Сторін Конвенції.
Згідно зі статтею 1 Рамсарської конвенції під водно-болотними угіддями розуміють райони маршів, боліт, драговин, торфовищ або водойм - природних або штучних, постійних або тимчасових, стоячих або проточних, прісних, солонкуватих або солоних, включаючи морські акваторії, глибина яких не перевищує шість метрів. Для визначення угідь, які можуть бути заявлені до спеціального Переліку водно-болотних угідь міжнародного значення, розроблені критерії, серед яких: типовість та унікальність екосистем для біогеографічного регіону, цінність угіддя для підтримання біологічного різноманіття регіону, існування ендемічних, рідкісних і зникаючих видів рослин і тварин, місце регулярного перебування понад 20 тис. водних птахів, важливе місце для нересту, нагулу і зимівлі місцевих видів риб тощо. Кожна країна - Договірна Сторона Конвенції має заявити до Переліку водно- болотних угідь міжнародного значення принаймні одне своє угіддя і взяти його під охорону.
На цей час Перелік включає 2 221 водно-болотне угіддя загальною площею близько 21,421 млн. га. У їх числі і 33 водно-болотні угіддя міжнародного значення загальною площею біля 678 тис. га в Україні. З них 22 отримали статус міжнародних у 1995 році, а в 2004 році Бюро Рамсарської конвенції прийняло рішення про надання міжнародного статусу ще 11 водно-болотним угіддям України, які розташовані в межах територій природно-заповідного фонду України.
У 2016 році Всесвітній день водно-болотних угідь відзначається під девізом «Водно-болотні угіддя для нашого майбутнього - стале джерело засобів для існування».
Статистичні дані свідчать, що існування більш ніж мільярда людей залежить від водно-болотних угідь.
Основними напрямками використання водно-болотних угідь є рибальство та аквакультура, вирощування рису, туризм та рекреація, транспортування людей та товарів річковим та морським транспортом, водозабезпечення тощо.
Реалізація на практиці пріоритетів щодо збереження водно-болотних угідь можлива лише за умови об’єднання зусиль усіх державних та недержавних установ та організацій, всього населення країни.
Управління у справах преси та інформації
