Напередодні Дня пам’яті жертв політичних репресій в Україні та до 80-х роковин Великого терору в Олександрівському районі біля пам’ятного знака нашим землякам, які стали жертвами комуністичного тоталітарного режиму в 1930-1950-ті роки, відбувся мітинг.
За підрахунками демографів, прямі людські втрати України від репресій у 1927-1938 роках становили близько 4,4 млн., ще 4,5 млн. – під час Голодомору 1932-33 років. З України було виселено 2 млн. 880 тис. розкуркулених селян і членів їхніх сімей. Кремлівський режим депортував цілі народи – поляків, німців, кримських татар, вірмен, греків, болгар, караїмів, інших народів Криму.
З особливою нещадністю тоталітарна система нищила духовну еліту нації: академіка Агатангела Кримського, поетів Миколу Вороного та його сина Марка, неокласиків Миколу Зерова, Михайла Драй-Хмари, Павла Филиповича та тисячі інших представників української інтелігенції. Жертвами репресій стали десятки тисяч запоріжців, серед яких депутат Верховної Ради УССР Анастасія Фоняк, учений археолог Феодосій Камінський, робітники та колгоспники Макар Жовніренко з Гуляйполя, Іван Загоруйко із Запорізького району, Іван Зубов з Веселівщини, Валентина Павлова з Мелітополя. Імена багатьох убитих і закатованих досі не вдалося встановити.
Сьогодні морок терору та насильства знову навис над тимчасово окупованими територіями Криму, Донецької та Луганської областей. 128 українців утримуються у заручниках терористіами, 44 наші співвітчизники за свої переконання кинуті до російських в’язниць.
Вклонитися загиблим прийшли сотні запоріжців, представники обласної та міської влади, релігійних конфесій, силових структур, військовослужбовці Національної гвардії України, школярі та студенти.
Директор Департаменту культури, туризму, національностей та релігій облдержадміністрації Владислав Мороко наголосив на нелюдській сутності комуністичного режиму:
- Великий терор розпочався одразу після захоплення влади більшовиками. Спочатку цілковитому знищенню підлягали люди, які боролися за вільну Україну, згодом – заможні працьовиті селяни, що чинили супротив колгоспному рабству. Після цього керманичі за заповітами Леніна взялися за знищення інтелігенції – носіїв історичної пам’яті народу. Немає жодної української родини, яка б не постраждала від більшовицького терору, - зазначив посадовець.
Заступник голови обласного осередку ВУТ «Просвіта» ім. Т.Г.Шевченка Олексій Мосейко нагадав присутнім, що на місці, де зараз встановлено пам’ятник, у 1930-ті роки розташовувалась катівня НКВС. Розстріли тривали вдень і вночі, а щоб заглушити постріли, вмикали мотор автомобіля.
Злочинну сутність радянської влади на прикладі трагічної долі своєї родини описав учасник боротьби за незалежність України наприкінці 1980-х – початку 1990-х років, «просвітянин» Костянтин Лямцев. Його діда, який до Жовтневого перевороту очолював Стретенську волость у Волноваському повіті, двічі розкуркулювали, забрали все майно, вигнали з власного дому, заборонили працювати. Одночасно з розкуркуленням тривала суцільна русифікація Донеччини, що сьогодні принесла війну на українську землю.
Єпископ Запорізький та Мелітопольський Української православної церкви Київського патріархату Фотій наголосив на важливості відкриття забутих та заборонених сторінок історії, послідовного продовження декомунізації в усіх сферах суспільно-політичного життя.
Представники різних конфесій провели панахиду за загиблими. До пам’ятника нашим невинно закатованим співітчизникам поклали квіти.
Увічнення пам’яті жертв комуністичного режиму, повернення правди про трагічне минуле залишається одним із пріоритетів діяльності обласної виконавчої влади. Наразі у регіоні продовжують виявляти та впорядковувати поховання жертв репресій та голодоморів.
Департамент інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю
