Три роки – це не просто проміжок часу. Це тисячі врятованих життів й щоденна турбота про тих, хто опинився в найскладніших обставинах. Благодійна організація «АРТАК» відзначає третю річницю своєї діяльності.
З перших днів повномасштабного вторгнення фонд «АРТАК» став надійною опорою для українців, які вимушено залишили свої домівки. Завдяки спільній роботі волонтерів фонду та їхніх партнерів вдалося евакуювати понад 100 тисяч людей, а гуманітарну допомогу отримали понад 120 тисяч осіб.
– Війна змінила кожного з нас, але й дала змогу знайти стільки друзів, які можуть підтримати у важкий час. Головна наша мета – давати людям надію на майбутнє, – зазначила співзасновниця БФ «АРТАК» Наталія Ардальянова.
Особливу увагу фонд приділяє транспортуванню маломобільних людей та постраждалих від обстрілів – за цей час понад 6 000 людей були доправлені до медичних установ, державних закладів, пунктів евакуації.
– Коли ми евакуюємо наших людей за кордон, ми завжди їм кажемо, що наша мета – повернути вас додому, у ваші безпечні оселі якнайшвидше, – розповів співзасновник фонду Даніїл Пічікін.
Сьогодні команда працює за 12 постійними евакуаційними маршрутами для безпечного переселення людей в Україні та Європі. Волонтери забезпечують соціальний та юридичний супровід для переселенців.
– Те, що ви робите, – це доказ того, що війна за будь-яких обставин не переможе людяності. Ваші волонтери щодня доводять, що добро є сильнішим за зброю, – підкреслила секретарка Запорізької міської ради Регіна Харченко.
Голова Запорізької ОДА Іван Федоров вручив співзасновникам фонду подяки за підтримку жителів регіону.
– Я добре пам’ятаю ті дні: очі людей, які виїжджали з-під обстрілів, тримали дітей на руках, не мали нічого — тільки страх і надію. І ви стали для них опорою і надією. Людьми, до яких можна було звернутись, коли світ навколо руйнувався, – підсумував Іван Федоров.
У третю річницю команда благодійного фонду розповіла й про амбітні плани. «АРТАК» готується до відкриття нового шелтеру для маломобільних громадян – місця, де кожен знайде не лише прихисток, а й людське тепло.
