Підприємець та батько 6-місячної доньки Юрій Гладиш став на захист суверенітету України в 2014 році. Брав участь в боях на Донеччині. Після демобілізації йому знадобилося чимало часу, щоб відновити бізнес та повернутися до цивільного життя. Тож, займаючись власною справою, він вирішив допомагати й своїм побратимам. З грудня 2024 року працює фахівцем із супроводу ветеранів та демобілізованих осіб в одній з громад Запорізького району.
Юрій Гладиш розвивав свій невеликий бізнес в рідному селі та радів народженню донечки. Але всі його плани перекреслила війна. В 2014 році він отримав повістку і став на захист суверенітету України у складі 28 окремої механізованої бригади. Його підрозділ вів бої на Донеччині – в Красногорівці, Кураховому, Невельському.
– Диверсійна група ворога проникла до лікарні в Мар’їнці та вела обстріл по наших побратимах на сусідньому військово-опорному пункті (ВОПі). Нас послали на підкріплення, і ми вели бій з цими диверсантами. Це був листопад 2014 року і мій перший стрілецький бій. Звичайно, було страшно. Переживав за дружину і доньку: як вони будуть, якщо зі мною щось трапиться. Але взяв себе в руки, бо якщо не ми, то хто? – поділився ветеран.
В пам'яті Юрія – десятки бойових завдань, під час яких його побратими проявляли не тільки мужність, але й винахідливість.
– Декілька днів підряд ми розкладали в посадці великі багаття у формі чотирикутника. Вночі на розвідку вилітали ворожі «Орлани». Вони фіксували через тепловізори залишки багать, які нагадували танкові мотори. Після того росіяни починали гатити по цій ділянці з «градів», даремно витрачаючи дороговартісні реактивні снаряди, – розповів чоловік.
Демобілізувавшись зі служби, Юрій Гладиш повернувся додому і вирішив відновити бізнес. Тоді ветерани ще не отримували великої підтримки від держави. Тож йому довелося розв’язувати безліч питань самотужки. Юрій зміг відновити власну справу. А згодом вирішив допомагати іншим ветеранам, яким важко було пристосуватися до цивільного життя. Так він став фахівцем із супроводу ветеранів та демобілізованих осіб у рідній громаді.
– Зараз під моїм супроводом 46 людей. Більшість з них – члени родин загиблих та зниклих безвісти. Вони звертаються для розв’язання різних питань. Допомагаю з оформленням довідок та інших документів. Доводиться звертатися і до військових частин – у разі затримок з виплатами, вирішувати інші проблеми. В громаді діє Програма підтримки Захисників і Захисниць, тож надаємо військовослужбовцям та їхнім родинам матеріальну допомогу. Держава теж пропонує різні програми підтримки, деякі з них тестую на собі. Зокрема, скористався виплатами за програмою «Ветеранський спорт» і тепер раджу її побратимам, – зауважив фахівець.
Юрій переконаний: російсько-українська війна має закарбуватися у свідомості українців на віки. А країна-агресорка має відповісти за злочини, скоєні в Україні.
– Сподіваюсь багато-багато поколінь українців будуть пам’ятати події цієї війни і ніколи не пробачать воєнні злочини росії. Нам потрібно зберегти правду про війну та передати цю інформацію нашим дітям та онукам, щоб вони ніколи не забували, які жертви були принесені заради майбутньої перемоги та миру, – підсумував ветеран.
