26-річний Михайло Колеснік віддав своє життя, захищаючи Батьківщину на фронті. Меморіальну дошку на честь загиблого воїна відкрили у Запоріжжі. Її розмістили на фасаді будинку, де він проживав разом з родиною.
Біля будинку під час відкриття меморіальної дошки у скорботну хвилину схилили голови рідні, друзі, побратими, сусіди та представники громадських організацій.
За словами матері Михайла, він завжди посміхався, навіть коли було важко. У четвертому класі захопився баскетболом, мріяв про великі змагання. Після школи вступив до Запорізького національного технічного університету на спеціальність фізична культура. Але найбільше він мріяв про вільну Україну.
– На його останньому завданні, я чекала його плюсиків. Але він так і не вийшов на зв’язок. Я втратила його, але він назавжди залишився моїм Героєм. Він був моєю гордістю. І тепер він мій вічний біль і вічна любов. Мій син завжди казав, що не може стояти осторонь, коли країна у небезпеці. Михайлик жив чесно і сміливо. Він віддав своє життя, щоб інші жили. Для мене він завжди буде тим хлопчиком з доброю усмішкою, який мріяв і вірив у людей. Син часто казав: «Мамо, все буде Україна, ми переможемо», – розповіла мати Захисника Наталя.
З перших днів повномасштабного вторгнення він добровільно став на захист України. Був частиною 3-ї окремої штурмової бригади.
– Він був стовпом – і в прямому, і в переносному сенсі. Був великим, як ведмідь. Тому у нього і позивний був Ведмідь. Я була впевнена, що з ним нічого не трапиться. Він завжди казав «Мамо, це мої хлопці, вони моя друга родина. Хто, якщо не я», – поділилася мати.
Київщина, Харківщина, Запорізький напрямок, Бахмут. Під Бахмутом він отримав контузію, куля влучила в каску, цим врятувала йому життя. У 2023 році чоловік пройшов навчання у Великій Британії, де отримав купу емоцій та ще й поділився бойовим досвідом з іноземцями.
Його друг і побратим Кобзар згадує, що Михайло завжди був на передовій не за наказом, а з власної волі. Він умів діяти виважено, але коли треба було ризикнути заради підрозділу – робив це без роздумів.
– Він був найкращим. Якщо Міша розумів, що позицію можна втримати, він вгризався в неї зубами й тримав її до кінця. Навіть під обстрілами він думав про інших. Саме таким він був – сміливим і добрим до кінця, – пригадує побратим.
12 серпня 2023 року під Бахмутом Михайло разом із двома побратимами тримав позицію під обстрілами. Коли зв’язок з ними обірвався, розвідка з дрона показала – всі троє загинули. Евакуація полеглих Захисників відбувалася під вогнем.
– Я вважаю те, що ми з вами робимо – це правильний вчинок. Вчимо наш народ все ж таки шанувати полеглих Героїв. За доброю традицією, ми відкрили меморіальну табличку воїну, який віддав своє життя заради великої перемоги України. Михайло, не задумуючись, взяв зброю і став на захист країни. Дякую батькам, що виховали мужнього воїна та сина, – підкреслив радник голови Запорізької ОДА з питань ветеранської політики Микола Хорішко.
На фасаді будинку майорить синьо-жовтий стяг, а під ним встановлена меморіальна табличка – знак пам’яті про Михайла Колесніка, який віддав своє життя за Україну. Кожен, хто проходить повз, відчуває гордість і смуток одночасно. Люди зупиняються, щоб схилити голову перед Героєм. Засновник громадської організації «РАЗОМ. ЮА» Ігор Ілюшкін наголосив: відвага та відданість Україні – приклад для багатьох.
– Пам’ять – це вчинок, який буде формувати дії наступних поколінь. Ми маємо берегти її. Михайло був справжнім прикладом для багатьох. Він не шукав легких шляхів. Таких людей пам’ятають завжди. У бійців 3-ї штурмової бригади є культура вшанування своїх побратимів. І я радий, що сьогодні я бачу не тільки рідних, сусідів, а й побратимів, – підсумував Ігор Ілюшкін.
