Запоріжець Юрій Петров загинув у вересні 2023 року в бою на Донеччині. За два роки потому на будинку, де жив Захисник, встановили меморіальну дошку на його честь. Тихий затишний двір в мікрорайоні Південному. Попри те, що робочий день у розпалі, біля одного з будинків збираються люди – рідні, сусіди, вчителі та побратими загиблого Героя. Вони з теплотою згадують Юрія Петрова – гідного чоловіка і воїна. – Коли ми оселилися в цьому домі, в ньому було близько 100 дітей. Тут завжди було весело і гамірно. А зараз – тиша, яка лякає. Війна забирає наших дітей. Юрко був веселою та позитивною людиною, посмішка не сходила з його обличчя. Дуже гарний хлопець був, ми завжди його пам’ятатимемо, – зауважила жителька будинку Валентина Дмитрівна. Юрій народився і виріс у Запоріжжі, закінчив гімназію № 103. Вступив в Київську академію водного транспорту, адже з дитинства мріяв про далекі плавання. Працював другим помічником капітана на суховантажних кораблях. – Він об’їздив пів світу. Коли син був у плаванні, я завжди хвилювалася, щоб їхнє судно не зазнало нападу піратів. А як виявилося, пірати не такі страшні, як наші «сусіди», – поділилася мама Юрія Галина Григорівна. З перших днів повномасштабного вторгнення чоловік став до лав ЗСУ, воював у складі 53-ї окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха. Як парамедик, Юрій рятував своїх поранених побратимів з найнебезпечніших ділянок фронту. Загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Водяне Донецької області. За відвагу та самовідданість був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). В пам’ять про сина його мати Галина Григорівна підтримує побратимів сина. – Для виконання бойових завдань нам потрібен був автомобіль високої прохідності. Декілька разів ми зверталися до волонтерів, але у відповідь чули: «Навіщо танкістам авто?» Як ви розумієте, танкісти не завжди перебувають у танку. Потрібно підвозити екіпаж, запчастини, продукти. Тому нам конче була потрібна автівка. Ми звернулися до пані Галини, і вона передала кошти, щоб ми придбали авто для нашого танкового підрозділу. Ми їй за це дуже-дуже вдячні, – розповів військовослужбовець 53 ОМБр Володимир. На під’їзді, де жив Юрій Петров, встановили меморіальну табличку з лаконічним написом, який нагадуватиме нинішнім і майбутнім мешканцям: тут жив справжній герой. – Юрій Петров був одним із тих запоріжців, хто, не роздумуючи, пожертвував своїм життям заради нашої Перемоги. Вони дали шанс військовим продовжувати боротьбу, а мирним громадянам – жити, відчувати себе українцями, народжувати і виховувати дітей, – зазначив радник голови Запорізької ОДА з питань ветеранської політики Микола Хорішко. Присутні на церемонії схилили голови у хвилині мовчання, а потім поклали квіти на знак пошани до загиблого воїна. – Вшановуючи сьогодні пам’ять мого сина, ми висловлюємо шану і повагу всім Захисникам і Захисницям, які віддали своє життя за нашу свободу. Ми ніколи не забудемо і не пробачимо ворогу ті біль і розруху, які вони принесли на нашу землю, – підсумувала мати полеглого Героя Галина Григорівна.
