Понад сто людей зібралися у Запоріжжі на різдвяний молитовний сніданок. Військові й капелани, священнослужителі різних конфесій, представники влади, громадського сектору та бізнесу об’єдналися у молитві за Україну та українців.
Сьогодні молитовні сніданки – це місце зустрічі тих, хто шукає єдності на основі спільних духовних цінностей та рішень, заснованих на любові, вірі та відповідальності перед Богом, Запорізьким краєм та всією Українською державою.
Першим з молитвою до присутніх звернувся голова Запорізького обласного об’єднання Євангельських Християн Баптистів Олексій Іванов.
– Сьогодні, коли наша країна проходить такі важкі випробування, свято Різдва Христового говорить нам: Бог не залишив світ, Бог не залишив Україну, Бог є з нами. Саме тому молитовний світанок має глибокий сенс. Нехай це світло веде нас сьогодні і завжди, – зауважив Олексій Іванов.
Народний депутат двох скликань, керівник Руху молитовних сніданків в Україні Павло Унгурян наголосив, що молитовний сніданок тут, у Запоріжжі, за кілька десятків кілометрів від лінії фронту має особливу силу та є символом єднання людей.
– Молитовні сніданки у прифронтових містах завжди відчуваються по-іншому. І я хочу, перш за все, подякувати всім людям у військовій формі, всім капеланам, всім правоохоронцям, всім, хто представляє Сили оборони і безпеки. Дякую вам велике за те, що ми можемо тут зібратися. Хочу подякувати Міжконфесійній раді, яка є прикладом для багатьох областей, як різні конфесії і навіть релігії можуть бути в єдності і в такому спільному служінні Запорізькому краю, – підкреслив Павло Унгурян.
Традиція молитовних сніданків – запрошувати до слова людей, які мають свою неймовірну історію. Спогадами про те, як рятує молитва на полі бою, поділився військовослужбовець бригади «Кара-Даг» запоріжець Євген Тетерін. Від початку повномасштабного вторгнення він пройшов шлях від солдата до офіцера на полі бою.
– В 23-му році під час контрнаступу я був командиром штурмової групи і наш батальйон найпершим почав ці дії. Під час штурму я зазнав кульового поранення і не міг навіть повзти. Був вибір: або вмерти тут на землі, або битися до останнього. І перше, що прийшло на думку, просити у Бога, щоб ще хоча б раз побачити свого сина маленького. І майже одразу до нас підійшли ще наші хлопці. Допомогли відбити цей штурм. Так що віра в Бога, вона постійно з військовими, – згадує Євген.
Важливою частиною сніданку стала благодійна ініціатива «Ялинка різдвяних див». У залі встановили ялинку з мріями запорізьких дітей, які опинилися в складних життєвих обставинах, але продовжують вірити у диво. Протягом всієї події кожен учасник міг обрати янголятко, щоб здійснити одну маленьку, але важливу мрію дитини.
Про молитву як внутрішню опору й водночас відповідальність за власні дії зауважила секретар Запорізької міської ради Регіна Харченко.
– Молитва – це не втеча від відповідальності. Молитва – це чесна розмова з собою. Це опора. В часи, коли не витримує бетон, ми знаємо в Запоріжжі, як це. Ми молимося, але одночасно й діємо, тому що Господь обов’язково говорить з тими, хто допомагає, хто захищає, – підкреслила Регіна Харченко.
Голова Запорізької обласної державної адміністрації Іван Федоров нагадав про тих, завдяки кому сьогодні тримається держава – на передовій, у громадах під обстрілами, у щоденній роботі. І про молитву, як спільну мову, що чують далеко за межами України.
– Ми стоїмо завдяки конкретному військовому, який сьогодні боронить рубежі міста Запоріжжя. Завдяки тим, хто в надскладні часи організовують життєдіяльність Біленького, Вільнянська, Гуляйполя. Завдяки тим, хто чинить спротив на тимчасово окупованих територіях. Ми щодня доводимо, що українців не зламати, Україну не скорити. Але вистояли ми і завдяки молитві. Українську молитву сьогодні чують по всьому світу, від різних конфесій і різних національностей. Всі ми живемо в очікуванні справжнього різдвяного дива для кожної української родини, – звернувся до присутніх Іван Федоров.
Упродовж молитовного сніданку лунали молитви за Збройні сили України, полонених, Захисників і Захисниць, родини, дітей, переселенців, зруйновані міста та справедливий мир. Наприкінці події представники всіх конфесій разом з учасниками провели спільну молитву за Україну – як знак єдності Запорізького краю напередодні Різдва.
