Учні Запорізької школи № 87 уже кілька років змушені вчитися не у своїх кабінетах. Частину тижня вони проводять в укритті сусідньої школи, решту – онлайн, постійно підлаштовуючись під графіки відключень світла й повітряні тривоги. Віднедавна у дітей, батьків і вчителів з’явилася спільна надія: зовсім скоро вони зможуть повернутися до повноцінного навчання в новій, безпечній «підземній» школі.
Одинадцятикласниця Аліна розповідає, що після років дистанційки однокласники дуже скучили один за одним.
– Всі скучили один за одним. Я думаю, буде дуже цікаво, школа буде світла і тепла. Там не буде хвилювань, що буде тривога, тому що ми вже в безпеці, і ми не будемо хвилюватися. «Підземна» школа – для мене це відкриття чогось нового, – ділиться Аліна.
Дев’ятикласниця Ангеліна мріє про школу, де навчання поєднується з відчуттям захищеності.
– Я уявляю собі «підземну» школу дуже комфортною, захищеною, де ти не переживаєш за своє життя. Вже так хочеться більше спілкування, тому що на онлайні не поспілкуєшся. А коли ми виходимо офлайн, багато сміху, емоцій, можна побешкетувати, десь списати. Ми дуже дружний колектив, – усміхається Ангеліна.
Мама дев’ятикласниці пані Оксана переконана, що нова школа стане безпечним і сучасним простором.
– Я знаю, як будуються «підземні» школи, я бачила це на власні очі. Знаю, наскільки відповідально ставляться і в Департаменті освіти, і підрядники. Так що я думаю, що наша школа буде точно безпечною, – підкреслює пані Оксана.
«Підземна» школа – це ще й важливий сигнал дітям про те, що життя триває попри війну. Мама учня 6 класу Анастасія бачить у проєкті глибший сенс, ніж просто освітній простір.
– Цей проєкт дуже символічний для нас, тому що у мене дитина підліток. Підлітки – всі максималісти. Їм потрібно показувати цей приклад, що українці борються, вони не здаються. Освіта триває, і життя наше триває, – наголошує вона.
Вчителька англійської мови Олена Іванівна зізнається, що жоден онлайн-формат не замінить енергії живого уроку.
– Хочеться все ж таки бачити, відчувати енергію дітей, бачити очі дітей в класі, а не через монітор екрану. Звісно, хотілося б вже бути в себе «вдома», відчувати господарями своєї школи. Ми з нетерпінням на неї чекаємо. Діти, вчителі – всі чекають, – зауважує Олена Іванівна.
Директорка закладу освіти Світлана Володимирівна переконана, що для всієї шкільної спільноти відкриття нової «підземної» школи – це як повернення додому.
– Наша школа – це як наш спільний дім, де й учні, і батьки, і вчителі – велика родина. Що важливо, «підземна» школа – безбар’єрний простір. В нашій школі є три інклюзивні класи, і діти з особливими освітніми потребами зможуть навчатися і отримувати якісну освіту, – підсумовує директорка.
